Серед лісової гущавини в селищі Козлин неподалік тихої водойми знаходиться огороджений сіткою майданчик з дерев’яними щитами. Саме сюди вже два роки поспіль ледь не щодня приїздять з Рівного та сусіднього Луцька шукачі екстремальних відчуттів. Ті, хто полюбляє погратися у війну за всіма її правилами, зі зброєю, амуніцією та власною, спеціально розробленою для цього тактикою. Щоправда, на відміну від справжньої, ця війна є видом спорту, який називається пейнтбол.
Пейнтбол — як подарунок сину Власник пейнтбольного майданчика — 46-річний лучанин Віктор Гураш, у минулому офіцер військової авіації. Після виходу на пенсію почав займатися підприємницькою діяльністю. Пейнтбол, щоправда, пан Гураш бізнесом не вважає: — Пейнтбол для мене скоріше як різновид відпочинку. Якщо порахувати ті гроші, які були витрачені на облаштування цього спортивного майданчика, придбання маркерів, амуніції, то назвати цю діяльність бізнесом дуже важко. За два роки я досі не повернув вкладені кошти. Втім, зовсім про це не шкодую. А найголовніше для мене, що пейнтболом зацікавився мій чотирнадцятирічний син Андрій. У такому віці хлопці дуже легко підпадають під негативний вплив вулиці. Мені дуже приємно, що він разом зі своїми однолітками замість того, щоб займатися різними дурницями, приїжджають сюди і викладають свою енергію на спортивному полі. Після такої гри в них залишається маса вражень. Зрештою, тут просто гарна природа і корисне для здоров’я лісове повітря. Достатньо подихати ним, покупатися в озері й нервового напруження чи стресу як і не було. Це вже неодноразово перевірено на собі. За словами пана Гураша, окрім змагань, які він влаштовує для однокласників свого сина, позмагатися в пейнтбол час від часу прибігають діти з сусідніх сіл або їх приводять батьки. — Ну як я можу взяти гроші з дитини, якщо вона приходить до мене і просить пограти? — розмірковує п.Гураш. — Краще нехай займається спортом, ніж буде десь курити чи вживати алкоголь. Проблема нашого суспільства в тому, що не можемо вчасно зацікавити дітей. Можливо, якби спорт, і цей його вид зокрема, був більш поширеним і загальнодуступним для молоді, у нас значно знизився б рівень тих, хто підпадає під алкогольну чи наркотичну залежність. Мені приємно, що з допомогою цього спортивного майданчика мені вдається когось від цього негативного впливу врятувати.
Про пейнтбол дізнався з Інтернету Про цей вид спорту, який у нас тільки починає розвиватися, пан Гураш дізнався випадково від свого товариша, найбільше його зацікавила історія виникнення пейнтболу: — Раніше я особливого значення цьому виду спорту не надавав. Зацікавився лише тоді, коли мій товариш приніс роздруковки з Інтернету, де детально описана історія його виникнення. Виявляється, пейнтбольну рушницю, що стріляє кульками з харчовою фарбою, вигадали американські ковбої, для того щоб маркувати своїх корів на пасовищі. Згодом, знічев’я, почали влаштовувати між собою змагання. Лише майже через століття це захоплення перетворилося на спорт. За словами мого співрозмовника, в Європі пейнтбол вже давно має своїх численних шанувальників. Зазвичай це молодь, а також працівники силових структур, які у такий спосіб підвищують рівень бойової майстерності. Адже гра на пейнтбольному полі значно відрізняється від звичайної стрільби у тирі, вона більш наближена до бойових умов. Тим більше, що, розповідає п.Віктор, пейнтбольні поля бувають теж різними: — Намагаючись урізноманітнити умови гри, вигадують різні сценарії: починаючи від стрільби в лісі й закінчуючи захопленням спеціально зведених для цього будівель та стрільбою вночі з маркера, обладнаного лазерним прицілом та трасуючими кульками, що світяться вночі. За бажанням гравців, вони можуть застосовувати димові шашки, петарди та спеціальні пейнтбольні гранати. Бажаючих пограти в цю гру стільки, що в Англії, наприклад, у чергу доводиться записуватися за тиждень. Саме тому власники подібних спортивних комплексів роблять одразу по десять, а іноді й більше пейнтбольних полів.
Пейнтбол — спосіб життя Захоплення, яким був для пана Гураша та його неповнолітнього сина пейнтбол, згодом переросло у професійні заняття спортом. Рівенська команда під назвою «Бізони» вже встигла неодноразово відзначитися на змаганнях в Івано-Франківську та Львові, де цей вид спорту існує вже не перший рік та значно розвинутіший. Торік, пригадує мій співрозмовник, він разом із сином і ще декількома гравцями рівенської команди їздили у Львів, де в рамках пейнтбольної федерації Західного регіону взяли участь у професійних змаганнях: — Ми грали зі справжніми професіоналами, які ставляться до цього виду спорту більш серйозно. Мають значно новіші — електронні маркери, дороге обмундирування, а головне — багатий досвід гри. Ми ж приїхали просто подивитися, як вони грають, і перейняти їхній досвід. Ніхто навіть не думав, що синові поталанить виграти один з таких турнірів і отримати кубок. Після того пейнтбол став для нас способом життя. Ми намагаємось брати участь в усіх виїзних турнірах ліги, до яких готуємося тепер більш серйозно. Крім того, в задумах пана Гураша створення ще декількох різних видів пейнтбольних полів. Таким чином він сподівається допомогти прихильникам цього виду спорту відчути всю гаму емоцій від гри і значно поповнити їхні лави.
