Дільничний інспектор міліції Віктор Осіпчук відгукнувся на пропозицію Миколи Козлюка, заступника директора СВК «Шанс», що в селі Кам’янка Березнівського району, перевірити, як працює на підприємстві сторожова охорона. Того вечора, 14 січня, на робочу зміну заступив сторож Станіслав Ціпан. Ще й досі про те, що відбулося у сторожці, говорять різне. Тільки батько трьох дітей, 33-річний Станіслав, і досі перебуває на лікуванні у Березнівській райлікарні.
До районної прокуратури надійшла заява від сестри сторожа Зої Радюк, в якій вона повідомила про побиття міліціонером її брата Станіслава Ціпана. Цього вівторка постановою прокуратури Березнівського району в порушенні кримінальної справи за фактом нібито незаконних дій старшого дільничного інспектора Березнівського РВ УМВС майора міліції В.Осіпчука відмовлено за відсутністю в діянні складу злочину. — Ми відразу ж розглянули заяву сестри потерпілого. Ніякої упередженості у нас не було — міліціонери теж скоюють правопорушення, і завдання прокуратури у такому випадку — відповідно реагувати. Але ми дізналися, що сторож був п’яним у робочий час, на робочому місці, — розповів виконуючий обов’язки прокурора Березнівського району Олександр Рудик. — Дільничний в такій ситуації діяв нормально і правомірно. Осіпчук має певний досвід і користується повагою. Пан Рудик, щоправда, не деталізував, за які саме дії дільничного буде притягнуто до дисциплінарної відповідальності — а про це йдеться також у постанові прокуратури. Не знають деталей і в управлінні МВС — якщо прокурор виніс постанову про дисциплінарне провадження щодо міліціонера, його покарають. Яким чином — позбавлять премії, оголосять догану — інша справа. Але за таке не звільняють з роботи. Віктор Осіпчук за свою 14-річну службу в МВС мав 14 заохочень і 4 стягнення. Одним стягненням більше, одним менше. Що ж відбувалося того вечора? За словами дільничного, їх зустрів п’яний сторож, який на вимогу міліціонера пройти огляд на алкоголь відмовився. Причому відмовився, не добираючи слів — грубо і брутально, а потім вихопив ножа. — Відчувши небезпеку і пряму загрозу своєму життю, я відійшов, а мій собака кинувся на руку з ножем. Ціпан собаку відкинув і при цьому заподіяв йому поранення ножем у шию, собака знову кинувся на нього, — розповідає майор Осіпчук. Далі, за словами дільничного, «Ціпан впав на сейф спиною, а потім на підлогу. Собака вискочив на нього, кусаючи його за кожух, в який він був одягнутий». Осіпчук, відбираючи ніж, поранив собі руку. Пізніше костопільський судмедексперт встановить у Ціпана закриту черепно-мозкову травму, струс головного мозку, забій нижньої щелепи, множинні підшкірні крововиливи на обох верхніх кінцівках, сліди укусів собаки. Такі травми, стверджує експерт, могли бути отримані сторожем під час падіння і відносяться вони до легких тілесних ушкоджень. А лікар Березнівської ЦРЛ встановить в Осіпчука різану рану кисті руки. Якщо Станіслав поводився так агресивно, то, можливо, логічним було б саме його притягти до відповідальності? Звинувачень в його бік більш ніж достатньо — і непокора законній вимозі працівника міліції, і навіть напад на міліціонера з ножем! За таке сторожу місце у в’язниці! Але при проведенні внутрішнього розслідування працівників УМВС насамперед цікавило, чому «паплюжили» людину в погонах, яка виконувала свої обов’язки. Тому й обмежилась міліцейська «внутрішня безпека» констатацією невинності свого колеги та правомірності його дій. Як вдалося нам з’ясувати, собака в Осіпчука — не службовий, тому не дресирований для несення патрульної служби і, цілком зрозуміло, міг кинутися на сторожа, коли той не виявляв особливої дружелюбності до її хазяїна. Сам Станіслав Ціпан пригадує події того вечора з жахом. За його словами, все відбувалось інакше. Увійшовши до сторожки, дільничний з вівчаркою у супроводі безпосереднього начальника Станіслава — Миколи Козлюка та його сина — спустили на сердегу собаку. Таким чином вони, самі перебуваючи напідпитку, хотіли «з’ясувати» ступінь алкогольного сп’яніння сторожа. При цьому всі дружно сміялися. — Мене врятував кожух, який пес пошматував, — розповідає Станіслав, перебуваючи на лікарняному ліжку, — але покуси виявилися відносно неглибокими. Я притулився до стіни і собака мав змогу атакувати мене лише зі спини. Перебуваючи на межі між життям і смертю, у стані шоку я схопив невеличкий ніж, що лежав поруч, і пхнув ним пса. А далі події розгорталися так. Розправившись із непокірним сторожем, відвідувачі залишили його, побитого, в сторожці, а самі сіли у «Фольксваген» Козлюка, наказавши Станіславу «нікуди не рипатись». Ціпан усе ж таки встиг зателефонувати до сестри в Березне, попросивши її викликати міліцію і швидку. — «Вони мене тут вб’ють», — так сказав мені по телефону брат. Я відразу ж викликала у Кам’янку міліцію, — розповіла згодом Зоя Редюк. За деякий час Козлюки та Осіпчук повернулися, забрали Ціпана і повезли у Березнівську лікарню на огляд. — Мене кинули в багажник і повезли, періодично майор хапав мене за волосся та бив головою об кришку багажника, — згадує Станіслав. Дільничний же стверджує, то потерпілий їхав з більшим комфортом — на задньому сидінні поряд із пораненим собакою. Приємне сусідство, чи не так? В лікарні експертизи ніхто не проводив, звідти сторожа повезли до райвідділу міліції. Осіпчук, очевидно, вже втратив інтерес до сторожа, бо зайшов до райвідділу сам, а Микола Козлюк відпустив Ціпана додому: «Іди, завтра розберемся». Напівживого Станіслава знайшла на вулиці його сестра і, так і не зрозумівши, що сталося, зайшла в райвідділ міліції. — Коли я зайшла до міліції, на стільці сидів дільничний, такий п’яний, що не міг папку в руках тримати. Я все зрозуміла і почала вимагати присутність міліцейського начальства, а Осіпчук у цей час, відштовхнувши мене, пішов додому, — говорить пані Зоя. Сестра в ту ж ніч поклала брата в лікарню. Наступного дня у Ціпана експерти підтвердять вживання ним алкоголю, а те, що в Осіпчука «був запах», ніхто не підтвердить. Позицію дільничного повністю поділяють і Козлюки. За висновком службового розслідування факти заподіяння майором міліції В.Осіпчуком тілесних ушкоджень громадянину С.Ціпану не знайшли підтвердження. Зоя Радюк не погоджується з цими висновками і готова доводити свою правоту в усіляких інстанціях. Вона, зважаючи на серйозність ситуації, вже вжила деяких запобіжних заходів. Які саме — повідомити нам із зрозумілих причин відмовилася.
