Особливої трагедії в цьому не вбачає начальник відділу Державної виконавчої служби Рівенського обласного управління юстиції Василь Іванюк: — Левову частку з колишніх своїх боргів у розмірі 25 мільйонів гривень обласна адміністрація вже погасила. Є рішення суду, є наші запити, є відповіді, є проплати. В обласному бюджеті передбачені витрати на погашення боргу.
Особливої трагедії в цьому не вбачає начальник відділу Державної виконавчої служби Рівенського обласного управління юстиції Василь Іванюк: — Левову частку з колишніх своїх боргів у розмірі 25 мільйонів гривень обласна адміністрація вже погасила. Є рішення суду, є наші запити, є відповіді, є проплати. В обласному бюджеті передбачені витрати на погашення боргу. Яким чином обласна адміністрація залізла в борги і на що витрачала гроші, держвиконавці не знають. Їм це нецікаво — хто, кому, що і коли позичав, у них є рішення суду, і вони повинні його виконувати. Рівенська облдержадміністрація, до речі, не є якимсь нещасливим винятком для України — ще 14 облдержадмінстрацій в державі мають борги, і практично усі виконавчі документи щодо зазначених боргів стосуються перевитрат з відповідних бюджетів. Втім, начальник Рівенського міського відділу виконавчої служби Марія Лук’янова вважає облдержадміністрацію «сумлінним платником». На її думку, більш актуальною є проблема злісних чи безнадійних боржників. Як не дивно, але на їх бік несподівано став закон. Зокрема, минулого року набрав чинності мораторій (заборона) на продаж майна підприємств, частка державної власності в яких становить 25 і більше відсотків. Законодавець вирішив таким чином убезпечити від продажу в рахунок погашення боргу діюче виробництво. — Наміри такого мораторію, безперечно, хороші, — говорить Марія Лук’янова. — Але це призвело до патових ситуацій, як, наприклад, зі сплатою заборгованості по Рівенському заводу тракторних агрегатів. Державним виконавцям необхідно стягнути з РЗТА майже мільйон гривень. На заводі виконавцям кажуть, що все їх майно задіяне у виробництві. Навіть пральня, і та задіяна у виробництві, бо пере спецодяг робітників. Мораторій не дозволяє приступити до продажу такого майна, а перевірити чи спростувати інформацію керівництва заводу виконавці не можуть. Щоправда, історія з боргами РЗТА, скоріше за все, закінчиться добре для кредиторів підприємства, у тому числі й для працівників, які роками не отримували зарплату. Керівництво пішло назустріч виконавцям, визначило об’єкти для продажу, і поступово заборгованість скорочується. Вже сьогодні може відбутися проплата половини боргу. Інша справа — обласні державні адміністрації. У них стовідсотково державне «підприємство» і все — від кулькової ручки до джипів — задіяне у «виробництві». Не можна те майно продавати. Краще закласти у видатки обласного бюджету два мільйони для повернення боргу.
