Він не любить розповідати про себе, а про своїх підопічних може говорити годинами. Він знає про тварин все: від загальної зоологічної довідки до особливостей їхнього характеру. Майже кожен його робочий день сповнений і не зовсім приємними новинами: чи то олень травмував ногу, чи то захворіла макака, чи то ведмідь розламав стелю вольєра. Але директор Рівненського зоопарку Олег Павлюк впевнений, що всі ці зооклопоти повністю компенсуються радістю, яку випромінюють сяючі очі відвідувачів закладу.
— Пане Олегу, за професією ви — бібліотекар, а як опинились у зоопарку? — Закінчивши Інститут культури, бібліотечний факультет, я працював інспектором у міському управлінні культури. А коли в Рівному вирішили створити зоопарк, це було 25 років тому, мені доручили знайти спеціалістів, які б працювали у ньому. І тут я стикнувся із проблемою: виявляється, жоден навчальний заклад України не готував фахівців такого профілю. Незручно було зізнаватися, що я не виконав завдання. Тому вирішив взяти на себе відповідальність і запропонував тимчасово свою кандидатуру. Спочатку працював методистом зоокуточка. Заочно закінчив навчання на зоологічному факультеті, а згодом здобув і юридичну освіту. Зоопарк розбудовувався, і в 1992 році ми зареєстрували його як окрему юридичну особу. Хоча перед тим розпочалася судова тяганина за землю і мене звільнили з роботи. — У чому полягав конфлікт? — Приводом для судової тяганини стали 11 гектарів землі в урочищі Сосонки, на яких розташувався зоопарк. Тодішній міський голова Федів уклав угоду з Економбанком про створення на цій території медико-оздоровчого комплексу для банківських працівників. Я «воював» за цю територію і внаслідок цього у моїй трудовій книжці з’явився запис про звільнення з роботи. Пізніше мене поновили на посаді. — Кому належала ідея створення зоопарку? — Тодішньому голові обласної ради Аркадію Єршову та міському голові Віктору Чайці. Я вважаю зоопарк їхнім дітищем, а себе — реалізатором їхньої ідеї. Тепер Рівне — єдине місто в Західній Україні, де є зоопарк. Найближчий заклад такого типу є лише в Києві. У нас кількість відвідувань переважає кількість жителів обласного центру: щороку понад 300 тисяч. — Які тварини були першими мешканцями рівненського зоопарку? — Представники місцевої фауни, яких привезли з лісових господарств області та з колекції обласного краєзнавчого музею: два диких кабани, вовки, лисиці, лось, білки та зайці. Із цирку привезли бурого ведмедя, який дожив тут свій вік. А потім розпочалася активна співпраця з іншими зоопарками. Спочатку ми привезли до Рівного із Риги диких собак дінго, жаб квакш і птахів. Тварини в зоопарки переважно потрапляють за обміном. З часом в нас з’явилися мавпи, олені, бізони. Лише за останній рік ми уклали шість міжнародних контрактів щодо обміну тваринами. Хоча привозити тварин із-за кордону досить проблематично. Часто на заваді стає митне законодавство. Наприклад, в Євросоюзі заборонена торгівля тваринами, і винятків для зоопарків немає. Доводиться застосовувати різні хитрощі, щоб у нашому зоопарку постійно з’являлось поповнення. — Через це в Рівному немає слона чи жирафа? — Проблема полягає в умовах утримання цих тварин. Наприклад, для жирафа потрібен вольєр висотою більш ніж шість метрів, із підігрівом підлоги. Для слона необхідний масштабний вольєр із постійним доступом води. На все це потрібні чималі кошти. А за останні двадцять років ні держава, ні місто не виділили жодної копійки на розвиток зоопарку. Кошти виділяють лише на утримання закладу. — Скільки тварин нині є в зоопарку? — Мешканцями зоопарку є майже 200 видів тварин з усіх континентів земної кулі. Майже кожна тварина має пару, щороку в зоопарку народжуються малята у понад 30 видів тварин. — Яких тварин плануєте привезти до зоопарку найближчим часом? — Мрію про гепарда. Це тварина, яка не боїться морозу, не потребує особливих умов для утримання. Зоологи донині не мають відповіді на запитання: гепард — це кішка чи собака? Ця тварина поєднала в собі ознаки родини котячих і собачих. До речі, гепард в Україні є лише один: в Ялтинському зоопарку. — А вдома ви маєте тварин? — Вдома у мене два собаки і кіт. До речі, я був перший, у кого в Рівному з’явились собаки породи Бернський Земенхун. А взагалі, любов до тварин — це не просто романтика. Любов полягає не в тому, щоб просто погладити чи погодувати тварину. Це — фанатична праця. Це — брудна робота з лопатою. Це — ненормований робочий день. Кілька днів тому в зоопарку захворів поні, то дівчата-працівниці до 11-ї години вечора відпоювали його. А в кожної ж вдома сім’я, діти... — А як нині справи з пошуком фахівців для роботи в зоопарку? — На жаль, в Україні ветеринарів чи зоотехніків навчають в основному для роботи в сільському господарстві. А специфіка роботи в зоопарку зовсім інша. Наприклад, захворів пітон чи крокодил. Як лікувати? Які методики застосовувати? Із ким радитись? Всього доводиться вчитися на практиці. Тому наші фахівці — це спеціалісти на вагу золота. Пригадую наш подив, коли страус ему серед зими відклав на снігу великі яскраво-зелені яйця. Перелопативши гори літератури, ми вияснили, що на батьківщині ему якраз весна, пора розмноження страусів. А колір яєць має захисне забарвлення, щоб вони були непомітними серед зеленої трави. Взагалі, страус ему сам висиджує своїх малят. Ми знали, що на період висиджування яєць самку потрібно ізолювати від самця. А коли вилупились пташенята, сентиментальні працівниці зоопарку вирішили показати їх матері. Інстинкт захисту потомства у самців розвинений настільки сильно, що страус миттєво розірвав самку на шматки. Гіркий досвід, але часто доводиться вчитися лише на власних помилках. — Чи вистачає їжі тваринам? — Чомусь у наших людей побутує стереотип: якщо тварина в клітці, то вона обов’язково голодна. Досить часто відвідувачі годують тварин їжею, до якої їхній організм не пристосований. Як наслідок, майже кожного понеділка ветеринарам доводиться лікувати тварин від розладів травлення. Насправді жодна тварина в зоопарку не голодує. У хижаків навіть практикуємо раз у тиждень так звані розвантажувальні дні, коли тварина п’є лише воду. Адже хижаки в природі харчуються раз у кілька днів. А при щоденному переїданні тварина стає млявою, втрачає здатність до розмноження. Взагалі харчовий раціон у наших тварин доволі різноманітний. Щодня згодовуємо більше сотні кілограмів м’яса. І при цьому враховуємо, що лев їстиме лише свіже м’ясо, а гриф, навпаки, чекатиме, поки воно не почне розкладатися. Пітони їдять лише живу здобич. Розводимо для цього мишей, кроликів, тарганів. А для відвідувачів зоопарку, які хочуть погодувати тварин, продається корм, на якому зазначено, кому саме він призначений. — Нещодавно в зоопарку відбулося свято тигра. Хто був ініціатором його проведення? — День народження тигра — це один із способів вижити зоопарку взимку. В цю пору в нас мало відвідувачів і ми організовуємо різноманітні акції і свята. Сценарій проведення свята придумали працівники зоопарку, залучивши спонсорів та акторів лялькового театру. На свій третій день народження тигр Аполлон отримав у подарунок тигрицю Дафну, яку ми привезли з Одеського зоопарку. Сподіваємося, що невдовзі пара порадує нас потомством. — Яких тварин найбільше люблять відвідувачі? — Найбільше людей біля кліток із мавпами. Дуже цікаво спостерігати за поведінкою людини, яка намагається перекривляти мавпу, корчить гримаси. Напевно, є все-таки частка правди в теорії Дарвіна. — А у вас є улюбленці серед підопічних тварин? — Акценти зміщуються залежно від обставин. Приміром, тварина захворіла, тяжкі пологи чи травми. На цей період прив’язуєшся саме до цієї тварини, турбуєшся про неї. — Рівненський зоопарк, беззаперечно, є гордістю Рівненщини. Відчуваєте, що двадцять років праці віддані не дарма? — Пригадую, коли я тільки розпочинав працювати в зоопарку, мене запитували: «А де це?». «Біля станції техобслуговування», — пояснював я. Я пишаюсь тим, що нині ситуація змінилась. Тепер на запитання, де знаходиться станція техобслуговування, вам відповідатимуть, що вона розташована в районі зоопарку.
