Знана в місті людина, почесний громадянин Рівного, заслужений будівельник України, член Рівненського міськвиконкому — таким є директор ТзОВ «Рівнепромсантехмонтаж» Олександр Курилович. Пройшовши через багато випробувань долі, цей чоловік і зараз, у 70-річному віці, залишився таким же енергійним та працелюбним, чесним, відкритим, щирим у спілкуванні, з гарним почуттям гумору.
— Олександре Опанасовичу, коли ви з висоти своїх років споглядаєте пройдений життєвий шлях, чи хотілося б вам щось змінити? — Можливо, деякі незначні нюанси. А от основні віхи — навчання, становлення, робота — ні, не хотів би. Моє життя — це моя робота, як би пафосно це не звучало. Я ж маю вже 51 рік трудового стажу, причому 42 з них — у системі «Промсантехмонтаж». — Тобто ви професіонал у будівельній справі? — Думаю, що так. Принаймні знаю і вмію багато, готовий ділитися своїм досвідом. З травня 1985 року до грудня 2003 року очолював СУ-534. А з грудня 2003 року очолюю ТзОВ «Рівнепромсантехмонтаж», яке є правонаступником СУ-534. Сьогодні ми працюємо на замкнутий виробничий цикл — від переробки матеріалів до їх монтажу і встановлення. Маємо свій завод, який виготовляє металоконструкції, трубні заготовки і вузли, вентиляційні системи. Нашими будівельними майданчиками були об’єкти у Волинській та Львівській областях. У рідній же Рівненській області ми монтували ВАТ «Азот», радіозавод, ВАТ «Рівнесільмаш», тракторний завод, м’ясокомбінат, цукровий завод у Дубні та ін. Зараз допомагаємо реанімувати Дубенський сирзавод. При будівництві житла ми робимо монтаж внутрішніх санітарно-технічних систем, газових і теплових мереж. — Тобто наше місто ви знаєте добре? — Хочу зізнатися: я дуже люблю Рівне. Мене не раз запрошували працювати до інших міст, навіть у столицю, але я не зрадив рідного міста. Йдучи його вулицями, згадую, що й до цього будинку ми долучалися, й тут працювали, це підприємство монтували. Головне — мені вдалося зберегти кістяк колективу і матеріально-технічну базу. Проте у теперішній непростий час потрібно самим знаходити обсяги робіт, виконувати їх вчасно і якісно, як кажуть, на совість. Адже конкуренція неабияка. Тому я вдячний усьому колективу за професійну роботу. — Що можете сказати про свій колектив? — Та це просто золотий фонд монтажної галузі! Мій заступник — Михайло Цимбалко теж віддав улюбленій справі багато років. Заступник головного бухгалтера Ніна Федорчук у нашій системі вже 26 років. У нас працюють дві жінки–електрозварниці: Валентина Кашталян і Ганна Цупер. Не відстає від них і Володимир Пилип’юк — один з кращих електрозварників міста. Виконробами і начальниками дільниць у нас працюють відповідальні й досвідчені люди. Деякі з них починали свою трудову діяльність зі слюсарів: Андрій Нестерук, Василь Чуприна, брати Іван і Петро Велички, Петро Скарбарчук. Не можу не згадати про Миколу Печенюка, який працює в нашому управлінні 48 років і пройшов шлях від слюсаря до начальника групи підготовки виробництва. Маємо гарних бригадирів: Юрія Горошука, Володимира Подвисоцького, Володимира Оксенюка, Віктора Михайлюка. Чудово знають свою справу водії Євген Поліщук та Михайло Романюк. Тож я можу тільки пишатися таким колективом! Взагалі я хотів би наголосити, що за останні 2-3 роки настало покращення у будівельній галузі. Це вселяє надію і перспективи на майбутнє. — Олександре Опанасовичу, які людські якості ви цінуєте найбільше? — Найбільше — порядність, справедливість, турботу і повагу до людей. Ще одне моє життєве кредо: «Хочеш, щоб тебе поважали — поважай інших, дотримуй слова і допомагай людям». — Успіхів вам! — Дякую. Користуючись нагодою, хотів би привітати з новорічно-різдвяними святами свій колектив, усіх мешканців нашого краю. Успіхів вам, щастя, благополуччя та віри у завтрашній день!
