Завідувач центру пластичної хірургії Рівненської центральної міської лікарні Петро Тарасюк займається пластичною хірургією вже понад 20 років. Під його скальпелем побували сотні пацієнтів. Каже, траплялися й такі, кому на операційному столі кардинально змінив не тільки зовнішність, а й долю.
Позбутися комплексів До кабінету лікаря Тарасюка ледь не щодня приходять люди з різними вадами зовнішності. І кожен сподівається після наркозу прокинутися новою людиною. — Був у мене пацієнт віком років 30,в якого була жахлива деформація носа і вушних раковин, — пригадує пан Тарасюк. — Його привела до мене дружина. Зовні він нагадував прибульця. Після операції він відчув себе зовсім іншою людиною. Отримавши відповідну довідку про проведені з його зовнішністю маніпуляції, він змінив фото у паспорті. Потім я його зустрічав у місті. Дякуючи, він зізнавався, що не тільки зовнішність, а й життя його змінилося на краще. Лікар впевнений, що у таких випадках справді міняється доля людини. Колишні пацієнти позбуваються комплексів, які роками їх гнітили. Ніби скидають із себе цей тягар. Відтак перед ними відкриваються нові можливості. Пан Тарасюк пригадує ще одну пацієнтку, працівницю банку, яка тривалий час не могла одружитися через дефект обличчя. Через рік після операції вона вийшла заміж. Трапляються і такі пацієнти, яким взагалі нічого не потрібно змінювати. Втім, через заподіяну їм у дитинстві образу в них дуже прискіпливе ставлення до якоїсь зі своїх частин тіла. Наприклад, вух чи носа. У таких випадках, як каже пан Тарасюк, йому доводиться бути ще й психологом. Спілкуючись, дізнаватися першопричину, а потім переконувати відвідувача, що лягати під ніж немає потреби.
Зліпи свою зовнішність Більшість пацієнтів пана Тарасюка (приблизно 80%) — це жінки. Хоча і чоловіки не проти підкорегувати свою зовнішність хірургічним шляхом. Найчастіше люди звертаються, щоб змінити форму носа. — У мене була пацієнтка, яка тричі міняла форму носа, — продовжує розповідь лікар. — Вона особисто ліпила бажану форму носа з пластиліну, клала мені зліпок на стіл і просила зробити саме такий. Після трьох операцій, коли вона знову до мене прийшла, я відмовив. Корегувати зовнішність можна, але не безкінечно. Великим попитом користуються також омолодження шкіри шиї та обличчя, ліпосакція та корекція форми грудей. Віковий ценз пацієнтів досить різний: від шести років і більше. Щоправда, дітям роблять лише корекцію вушних раковин. Це здебільшого пацієнти з вродженими вадами. Решта послуг доступна пацієнтам лише по досягненні повноліття.
Під ніж лягати не страшно Пластичні операції належать до так званих операцій одного дня. Тобто сьогодні прооперували, а наступного дня, іноді навіть і за кілька годин після виходу з наркозу, пацієнт може повертатись додому. Згодом він тільки приходить до лікаря на перев’язки. Щодо болісності післяопераційного періоду, як каже пан Тарасюк, то це питання індивідуальне: — Поріг больової чутливості у кожного свій. Одному не встигнеш вколоти наркоз, як він починає кричати. А інший лягає на операційний стіл 5-6 разів, аби підкорегувати свою зовнішність. Для проведення пластичних операцій пан Тарасюк використовує імплантати іноземного виробництва. Дорогі — з Німеччини, Франції США, дешевші — з Росії. Вітчизняних аналогів поки немає. Від вартості імплантату залежить і загальна вартість операції. Перед операцією пацієнта обов’язково фотографують. Ці фото, разом із тими, що роблять після операції, зберігаються в архіві лікаря. Крім того, пацієнта ознайомлюють з можливими ризиками та ускладненнями. Вони приблизно такі ж, які іноді виникають і при проведенні звичайних операцій. Пацієнт підписує необхідні документи і лише після цього медики починають чаклувати над його зовнішністю.
Коментарі Наталя Поліщук, начальник міського управління комунальною власністю: — Особисто я до пластичного хірурга не зверталася б. Я бачу в собі певні недоліки, але кардинальної потреби їх змінювати немає. Вважаю, що кожен вік робить нас прекрасними по-своєму. Світлана Богатирчук-Кривко, начальник головного управління Держкомзему в Рівненській області: — Це нормально, коли іншого вибору немає. Наприклад, для тих, у кого вроджені вади зовнішності чи набуті в результаті перенесених травм. У решті випадків мої погляди дуже старомодні. Особисто я ніколи б не звернулася до пластичних хірургів. Вважаю, що потрібно постійно підтримувати самому те, що тобі дала природа. Це набагато важче, ніж просто лягти на операційний стіл. А головне — я не боюся старіти зі своїм чоловіком. Для нього кожна моя зморшка дорога. Галина Кульчинська, заступник міського голови Рівного: — Мені здається, що я ніколи не звернулася б до пластичного хірурга. Я страшенно боюся всього, що пов’язано з операціями. Взагалі, вважаю, що пластична хірургія більше потрібна публічним людям. Наприклад, зіркам естради. Це як частина їхнього іміджу, їхньої роботи. Для простих жінок — це зайве. Просто потрібно бути охайними і доглянутими. Хоча з іншого боку, якщо людина вважає, що зміна зовнішності шляхом пластичної операції зробить її щасливішою і вона має на це гроші, то на здоров’я. Це питання особисте.
