Якщо раніше українці намагалися відстоювати свої права шляхом направлення в органи державної влади численних звернень, що майже не вирішувало проблем, то тепер громадяни віддають перевагу вирішувати проблеми «напряму». Іноді камінням, іноді пострілами. Дехто, щоправда, ще бере участь в акціях протесту, але марність цих акцій прямо-таки «випирає». Чи відбудеться в країні справжня революція, раз громадяни «вирішують питання» по-справжньому?
«Несвідомі» селяни Кілька днів тому Центральну приймальню Президента України «атакували» обмануті селяни. 40-50— осіб протестуючих на чолі з адвокатом мали намір поскаржитися главі держави на земельну несправедливість, яка дуже вдарила по їхніх інтересах. Жителів двох сіл Києво-Святошинського району «фактично змусили» укласти договори про продаж земельних ділянок за надзвичайно заниженою вартістю. За кожну земельну ділянку площею 0,33 га було заплачено 2 500 гривень, тоді як спочатку домовленість передбачала близько 15 000 гривень. «Люди були обмануті, але яка в цьому роль влади, я не можу сказати. Можливо, і був якийсь вплив, але, в першу чергу, ми просимо розібратися в цій ситуації», — дуже витіювато (як це часто буває в адвокатів) сказав адвокат постраждалих. Чиновники Центральної приймальні Президента України відповіли в звичному для них ключі, що розберуться, мовляв, у ситуації через місяць і направлять відповідь у точній відповідності з Законом України «Про звернення громадян». Таким чином, селяни з Київської області поповнили довгий список різних постраждалих, які віддають перевагу «шукати правду» у чиновників, а не у власних силах.
«Свідомі» селяни Тим часом, селяни з Волинської області скарг не пишуть. А відразу стріляють. Днями сумний інцидент стався в Горохівському районі Волинської області: енергетиків місцевої філії ВАТ «Волиньобленерго» невідомі обстріляли з рушниці. Рейдова бригада ввечері виконувала роботи в селі Колодеж, де було виявлене аномальне навантаження на повітряній лінії електропередач, яка вела до одного з житлових будинків. Енергетики, постукавши в двері, попросили дозволу перевірити роботу приладів обліку електроенергії. Господиня маєтку, зіславшись на те, що одна в будинку, їх не впустила. Енергетики розвернулися і пішли до свого автомобіля. Через кілька хвилин з подвір’я сусіднього будинку виїхав мотоцикл із двома невідомими, один із них вистрелив із мисливської рушниці, перезарядив і направив її на енергетиків. Члени рейдової бригади були змушені під загрозою зброї виконати вимогу стати на коліна. Саме за таких революційних обставин (майже кадрах з якогось фільму про війну червоних з білими) почалася перевірка документів і палка розмова. Постріл, що пролунав у вечірній час, вивів на вулицю жителів села, які і втрутилися в напружену ситуацію. Тепер горохівські міліціонери проводять перевірку усіх фактів, пов’язаних з цим інцидентом. До речі, у Горохівському районі вже застосовували зброю проти енергетиків. Тоді зловмисник був впійманий, постав перед судом і одержав покарання. Що, як видно з недавнього інциденту, зовсім не змусило місцевих селян скоритися зі своєю долею «мовчазних платників». А якщо українці з інших регіонів країни вирішать не миритися з подібною долею? Вирішать не лаятися з телевізором, а діяти? Якими будуть їхні дії?
Життєзабезпечення, що стало «послугами» Суворо кажучи, чиновник — це особа, покликана забезпечувати нормальне життя якомога більшому числу членів суспільства. Але відвіку чомусь так заведено, що чиновники вважають своїх співгромадян покликаними забезпечувати їм (чиновників) «нормальне» життя. І справжні революції відбуваються, як правило, тоді, коли паразитизм чиновників позбавляє «простих» громадян не те що нормальних, але навіть елементарних умов життя. Приблизно те ж починає відбуватися й в Україні. Метикуваті «реформатори» вже встигли привчити своїх співгромадян, що життя — це всього лише головний привід платити. І що невід’ємні для цивілізованого життя блага, як: опалення, гаряча і холодна чиста вода, електрика, телефонний зв’язок, працююча інфраструктура населених пунктів, та й, головне, справедливість при вирішенні проблем — це всього лише платні послуги. Ціну за які встановлюють чиновники. Чи відображає ціна реальну вартість — зайве запитання. Тоді, коли справедливість перетворюється на послугу, — народжується корупція. Тоді, коли «розумний» мер «приватизує» міські вулиці й «евакуює» все, що нібито неправильно стоїть (а фактично — краде), — народжується презирство до права приватної власності. Адже якщо мер на пару з ДАІ дозволяє собі промишляти «флібустьєрством», чому інші громадяни не можуть займатися, наприклад, «рейдерством»? А тоді, коли життєзабезпечення (тепло-, водо-, електро-) стає послугою, і коли ціна на цю послугу стає непідйомною, — народжуються справжні революції. Не кольорові.
Пенсія 350 гривень, тільки за опалення 180 гривень. Як жити? 150 висотних житлових будинків у спальних районах Ужгорода залишаються без опалення і гарячої води. Причина: два з половиною мільйона гривень боргів. «Здебільшого не сплачує саме населення», — вирішила компанія «Газ України». І 6 котельних перестали працювати. Школи, дитячі садки, медичні заклади, владні організації продовжують опалюватися, тому що державні організації боргів не мають. Жителям холодних багатоповерхівок місцева влада нічим допомогти не може. Або не хоче. Чиновники говорять, що платити просто потрібно було вчасно за рахунками. Але місцеві жителі заявляють, що в зростанні боргів винні й теплопостачальники. З початку опалювального сезону вони встановили нову систему оплати — за місяць вперед. До того ж, платити потрібно за новими — підвищеними — тарифами. І виходить, що пенсія 350 гривень, а сплачувати — уже 180 гривень. На які гроші при цьому жити — теплопостачальники не пояснюють. Такі ж проблеми виникли в Луганську, Донецьку, Кіровограді, Запоріжжі, Одесі, Криму, Києві. Десь газівники вже відключили котельні, десь тільки погрожують. При цьому чиновники посилаються на чинну систему субсидій, яка здатна захистити малозабезпечених громадян від замерзання. Нібито здатна. Але бідність у країні — набагато ширша, ніж її здатна охопити система субсидій. І ціни в країні зростають не тільки на комунальне життєзабезпечення. А прибутки «простих» громадян не такі вже й великі. Це тільки влада «приносить» мерседеси. Але від влади «прості» громадяни далекі.
«Камінь — зброя пролетаріату» Саме мерседеси можновладців ризикують перетворитися в Україні на головних жертв соціальної кривди. Так, у ніч з 6 на 7 грудня в центрі Севастополя невідомі спотворили мерседес міського голови Інкермана Миколи Буртового. Зловмисники побили переднє і заднє скло автомобіля. При цьому вони не торкалися інших дорогих автомобілів, залишених у внутрішньому подвір’ї будинку, розташованого поблизу УМВС у Севастополі. Іномарка Миколи Буртового була покалічена цілеспрямовано і цинічно. Сам Буртовой вважає, що то, що сталося, тільки підтверджує, ніби він на «правильному шляху», тому має намір «йти вперед». Буртовой висловив надію, що правоохоронні органи розкриють цей злочин. Якими б не були причини нападу на мерседес мера Інкермана, все ж радимо іншим державним чиновникам, «обтяженим» дорогими іномарками, берегти своє майно уважніше. Особливо це стосується всіх тих, хто «замішаний» в управлінні вітчизняною енергетикою і комунальним господарством. Ну, а дорогущий «Майбах» мера Києва Черновецького у світлі великого революційного досвіду киян і революційної активності деяких «морд» у Київраді, — варто берегти краще за інші автомобілі. Як би чого у скло не полетіло, Леоніде Михайловичу…
