Плютинські мільйони

Неподалік Рівного колись дуже давно був колгосп «Зоря комунізму», в якому головував Володимир Плютинський. У газетах тоді писали, що то був колгосп-мільйонер. Виявилось, що мільйонером був не лише колгосп, який згодом загубив комуністичну назву і перетворився на «агрофірму», а й сам Володимир Плютинський. Саме за ці мільйони і сперечаються по його смерті ще два Володимира Плютинських, і не лише вони.

Володимир Плютинський, племінник Володимира Плютинського: — Володимир Антонович не мав у шлюбі дітей. І хоча дядькова дружина Марія мала його прізвище, вони перебували у цивільному шлюбі. Принаймні свідоцтва про одруження у них не було, і ЗАГС, де буцімто у 1946 році був зареєстрований шлюб, згодом дав відповідь на наш запит, що такого запису у них немає. Проте вони справді жили разом як подружжя.

	Бюст Володимиру Плютинському встановлений у Зорі ще за його життя

У 1952 році у ланкової колгоспу «Зоря комунізму» Ніни Захарчук народився син, якого назвали Володимиром. Відомостей про батька в його документах немає, прізвище у нього — по матері, по батькові записали Володимировичем. Але у селі такого не сховаєш, тож багато хто знав, і для нас, родичів, не було таємницею те, що батьком дитини був молодий голова колгоспу Володимир Плютинський. Його сестра Броніслава каже, буцімто Володимир Антонович навіть хотів одружитися з тією жінкою, але їхня мати була проти цього. Як би там не було, але цій сім’ї він завжди допомагав матеріально, і хату нову для них збудував у селі Сморжів, бо жили в старій маленькій, і направлення хлопцеві дав на навчання в сільськогосподарському технікумі. Довгий час Володя працював у «Зорі», зараз мешкає в тому ж будинку. Після смерті Володимира Антоновича Володимир Захарчук подав в суд заяву на визнання його сином Плютинського. Оскільки на той час батьків уже не було серед живих (Ніна Захарчук померла за місяць до Володимира Антоновича), суд приймав рішення на підставі свідчень родичів та подруги мами, яка підтвердила те ж саме. У травні 2010 року Рівненський районний суд визнав Захарчука рідним сином Володимира Плютинського, після чого він подав у нотаріальну контору заяву на успадкування. Ось тоді ми й дізналися, що на спадок дядька є ще претенденти: на майно Марії Плютинської, яка померла десь через рік після Володимира Антоновича, претендує її сестра, а на усе майно Плютинського — тодішній бухгалтер агрокорпорації «Зоря». Виявилося, нібито у серпні 2009 року, за місяць до смерті, Володимир Антонович написав заповіт, згідно з яким усе майно, що належало йому на момент смерті, в тому числі грошові вклади, заповідається цій жінці. Дуже дивує той факт, що заповіт був складений і посвідчений у сільраді села Бочаниця Гощанського району, хоча є в Зорі і сільрада, і нотаріуси, які могли прийти до хворого чоловіка додому, аби скласти й посвідчити такий документ. Я подав до суду заяву про визнання цього заповіту недійсним, аргументуючи тим, що в день складання цього документа Володимир Антонович лікувався і не міг складати заповіт. Є протокол проведення гемодіалізу, який підтверджує, що саме того дня і в той час ця процедура насправді була проведена і тривала вона чотири години. Одночасно родичі написали скаргу в міліцію про підробку заповіту, і в грудні минулого року Рівненський райвідділ міліції порушив кримінальну справу. Є висновок експерта науково-дослідного експертно-криміналістичного центру УМВС, зроблений у березні цього року в рамках розслідування кримінальної справи, — підпис в графі «розписка про одержання нотаріально оформленого документа» в журналі реєстрації нотаріальних дій виконаний не Володимиром Плютинським, а іншою особою. Рукописний напис «Цей заповіт з моїх слів записаний вірно, мною особисто прочитаний вголос» в заповіті виконаний також не Плютинським, а іншою особою. І підпис в заповіті — також не його. Я був присутнім, коли дільничний опитував секретаря сільради, в якій нібито склали заповіт. Вона плуталася, казала, що приїздило троє людей, і Володимир Антонович теж нібито був, з ціпком. Насправді в той час він не міг нікуди їхати взагалі. У будинок, в якому в останні роки жила Марія Плютинська, зараз навідується її сестра; маєток в Садках, на околиці Зорі, де жив Володимир Антонович, перебуває у розпорядженні голови правління агрофірми Ігоря Саміли. Особистий лікар і медичне обладнання тепер працюють в лікарні, особистий автомобіль Володимира Антоновича стоїть поки що в гаражі. Кому належатиме це майно — поки що невідомо.

	Володимир Плютинський

На цьому розслідування поки й зупинилося. Після скарг і до міліції, і в прокуратуру слідчого притягнули до дисциплінарної відповідальності за те, що розслідування проводив мляво й епізодично, і справу у вересні передали в Державну службу по боротьбі з економічними злочинами. Проте, як повідомила начальник сектора зв’язків з громадськістю УМВС в області Тамара Лисенко, розслідування призупинене через неможливість встановити особу, яка скоїла злочин. Тобто міліція не може взнати, хто підробив заповіт. Більше року перебуває в суді й цивільна справа за позовом родичів про визнання заповіту недійсним. Тим часом бухгалтер «Зорі», якій покійний Плютинський буцімто заповідав свої статки, оскаржила рішення суду про його батьківство, і Апеляційний суд Рівненської області його скасував. Родичі знову намагаються довести через суд, що Володимир Захарчук є сином Володимира Плютинського. Так за що ж так запекло сперечаються спадкоємці Володимира Плютинського? У травні 2008 року «РВ» розмістила на своїх сторінках дані видання «Коментарі», яке оцінило статок двічі Героя Соцпраці і депутата Верховної Ради двох скликань Володимира Плютинського у $98 млн. Сам Плютинський, коментуючи цю цифру, сказав тоді, що загальна вартість «Агропромислової корпорації «Зоря», якою він керував, становить 140 мільйонів гривень, не рахуючи його особистих статків. Микола Хомич, адвокат, президент юридичної фірми «Правозахист»: — У своєму листі прокурору області Василю Присяжнюку я вказав, що внаслідок підроблення документів покійного привласнено його майно (цінні папери, житлові будинки, інша нерухомість, автомобілі, зброя, корпоративні права тощо) на мільйони гривень. Зокрема, Володимир Плютинський у приватному підприємстві «Зоря-Агро» володів акціями на суму 29,7 мільйона гривень, на які суд за позовом одного з інвесторів у липні 2009 року наклав арешт. Рішення було оскаржене, і після смерті Плютинського Апеляційний суд залишив рішення без змін, тобто акції були під арештом. Тепер на підприємство прийшов новий власник. З метою заволодіння акціями Плютинського у ПП «Зоря-Агро» було підроблено його підписи і внесено зміни в установчі документи, а самі акції привласнили фізичні особи. Знайшлося багато охочих на це майно. Ми кілька разів писали і в районну прокуратуру, і в обласну, і домоглися поки що лише того, що районний прокурор скасував постанову міліції про відмову в порушенні кримінальної справи за фактом шахрайства щодо акцій. Однак справи немає. Нині агрокорпорація «Зоря» є приватним акціонерним товариством «Агрофірма «Зоря» імені Володимира Плютинського. Головою правління є Ігор Саміла. Агрофірма, як і раніше, обробляє землю, сіє пшеницю, ріпак, кукурудзу, має свинокомплекс і велику рогату худобу. Бухгалтер, яка пропрацювала тут багато років і яка фігурує в тому заповіті, на агрофірмі більше не працює.