Воду, яка тече з кранів у Рівному, вважають однією з найкращих в Україні, оскільки до квартир вона потрапляє з артсвердловин глибиною кілька сотень метрів. Попри це, чимало рівнян беруть порожні пляшки та бідони і їдуть у сусідні села, щоб набрати джерельної води. Бо смачніша.
БІля джерела Св. Миколая у Гільчі
Найпопулярніші напрямки — джерело Святого Миколая у Гільчі Здолбунівського району та в Рівненському районі — села Волошки, Сергіївка, а також Олександрія, де є джерело й з мінеральною водою. Люди набирають десятки літрів для того, щоб її потім пити вдома. Навіть самотужки перевіряють у лабораторіях на якість і стверджують, що усі показники у нормі. Впевнені, що джерельна вода — набагато краща за ту, що тече у водопроводі. Додається і віра у цілющість джерельної води.
До прикладу, кажуть, що вода з джерела Святого Миколая допомагає тим, хто має захворювання органів травлення, проблеми із зором. Науковці секрет води у Гільчі розкривають просто — вона містить срібло. Втім, православні мають своє бачення — джерело допомагає тим, хто вірить у його цілющість.
Отець Валерій зі Свято-Миколаївського храму, який доглядає за джерелом:
— Вода тут ніколи не замерзає, а хто її п'є з вірою, тому вона обов'язково допоможе. І скільки б її не брали з джерела, води не меншає. Так, на Богоявлення люди тоннами набирають, але Бог наповнює джерело. Криничка, з якої набирають питну воду, накрита. Санепідеміологи приїжджають час від часу брати аналізи, а потім нам присилають результати. Були випадки, коли офіційно нормативи не відповідали нормам. Розмовляв тоді з головним лікарем, він пояснив, що це нормальний процес — ґрунт інколи не може стримати усіх хімікатів. Вони потрапляють не лише у джерело, а й в усі криниці. Все ж вода з джерела набагато краща за ту, що з труб у будинку. Моя родина завжди набирає воду тільки з джерела Святого Миколая.
Не про всі джерела дбають так, як у Гільчі. Здебільшого за джерела відповідають сільські ради, деякі використали для їхнього відновлення кошти природоохоронного фонду. Де-не-де за відновлення беруться благодійники.
Олександр Курильчик, заступник директора обласного департаменту екології та природних ресурсів:
— Але я б не рекомендував пити воду з відкритих джерел. До джерела може будь-що потрапити. Окрім того, варто зважати, що набирати воду приїздять різні люди. Хто знає, чи не глечиком, повним інфекції, вони набирають воду? Ще якби джерела хтось контролював, то було б безпечніше, а так ніхто не може гарантувати, чи людина не отруїться. Натомість, за воду з крана відповідає "Рівнеоблводоканал", який постійно відбирає проби води і знає, якої вона якості.
Побачити, яку воду подають у труби, можна на сайті "Рівнеоблводоканалу". Розписано у таблиці, скільки заліза, хлору, марганцю, цинку та інших сполук містить вода. Жоден показник не перевищує норми. Хіба що старі труби у будинках можуть вплинути на якість води.
Андрій Карауш, директор "Рівнеоблводоканалу":
— Маємо 112 свердловин у Рівненському та Гощанському районах — від 90 до 700 метрів глибиною. З усіх джерел вода потрапляє до єдиної системи, змішується і тоді подається до житлових будинків. У свердловини такої глибини не можуть потрапити навіть дощові води та розталий сніг, які містять часто небезпечні хімічні сполуки і потрапляють у відкриті джерела. Наші ж свердловини герметично закриті. Єдиний недолік води— надмір заліза. Аби знезалізнити воду, ми використовуємо щебінь. Жодних реактивів не додаємо. Я особисто п'ю воду з крана. Джерельна вода може бути смачнішою, але за хімічними та бактеріологічними показниками — поганою.
