«Дикунами» жартома називають тих, хто мандрує іноземними країнами без супроводу туристичних операторів. Такі подорожі чудово підходять людям, які не люблять снувати гуртом по чужому місту, перебігаючи від пам’ятника до пам’ятника і поглядаючи кожні 30 хвилин на годинник у боязні, що вже час до автобусу. Вільнюс – одна із тих європейських столиць, де бути «дикуном» надзвичайно просто. А що головне з нинішнім курсом гривні – й не надто дорого.
Площа перед ратушею
Від Рівного до Вільнюса – якихось 600 кілометрів. Литовці, з якими нас пов’язує чималий кавалок спільної і доволі непоганої історії, українців люблять, тож нашим туристам у столиці Литви буде комфортно. Зокрема, і через відсутність мовного бар’єру. Навіть молоді литовці чудово розуміють російську, не кажучи вже про старше покоління, яке, як і ми, вийшло з СРСР. Втім, можна обійтися і без «общєпанятнава» - англійську знають там не гірше. Особливо працівники готелів, ресторацій і туристичних об’єктів.
Останніх у Вільнюсі, до речі, чимало. Вулиці старої центральної частини міста дещо нагадують Прагу. Найбільше — пішохідна вулиця Пілєс, яка веде від Замку великих князів литовських і башти Гедиміна.
Усі туристичні перлини Вільнюса, позначені на мандрівних путівниках, — у межах півгодинної прогулянки одне від одного. Вхід у музеї чи підйом на дзвіницю кафедрального собору-базиліки обійдеться до 5 євро для дорослого. Щоправда, найближчим часом не зможете піднятися на башту Гедиміна, що на кілька десятків метрів піднімається над старим містом — вона на реставрації.
Вільнюс — місто храмів. Найбільше вражає ансамбль костелів Святої Анни та бернардинців. В останньому — досить унікальне поєднання християнства та міфології.
А до Різдва у самому храмі зробили шопку з живими вівцями. Запах сіна і сама аура старовинної будівлі (костел збудований у XVI ст.) залишають незабутнє напівмістичне враження.
До речі, двері до храму — занизькі, тож майже всі, хто входить, змушені схиляти голову.
«Маст сі» (повинен побачити)для українських туристів у Вільнюсі — півтисячолітня церква Пресвятої Трійці, яка з XVII століття належала Українській греко-католицькій церкві. У XX столітті храм у греко-католиків відібрали, і радянська влада відкрила там фабрику плитки, заштукатуривши давні фрески.
На початку 90-х храм повернули українській релігійній громаді, проте кошти на реставрацію монументальної будівлі досі не знайшли. Сорок прихожан, які живуть у Вільнюсі, сподіваються, що литовська влада таки виділить кошти, бо церква як-не-як у самому центрі столиці — між Ратушею та Воротами Зари.
У центральній частині Вільнюса також є доволі привабливий Сад бернардинців — парк, який напівоточений швидкою річкою Вільня, притокою Вілії.
Сама ж Вілія має хорошу набережну, особливо привабливу ввечері: зі старого міста відкривається мальовничий краєвид на сучасні висотки на іншому березі.
Три епохи Вільнюса
Вільнюс — столиця, яка законсервувала дві епохи, розбудовуючи при цьому третю. Згадані вище туристичні об'єкти належать до Середньовіччя, місто швидкими темпами розбудовує сучасну інфраструктуру, проте за якихось два кілометри від центру — знайомі для нас краєвиди радянської забудови. Панельні будинки, між якими нині зводять сучасні багатоквартирні з панорамними вікнами, магазинні вивіски, немов із фотографій, зроблених 30 років тому, і старі тролейбуси, що нагадують рівненські та їздять впереміж із новими.
Окрім того, «ріднить» із литовцями українців дещо неприємний момент — громадські вбиральні далеко не європейської чистоти.
Центральна ялинка Вільнюса та дзвіниця кафедрального собору
Литовські смаколики
На кожному кроці у центральній частині Вільнюса — бурштинові крамниці (Прибалтика розкрутила імідж своєму бурштину у потужних масштабах, хоча за якістю український у рази ліпший) та кав'ярнями-ресторанами. Знайти серед цього різноманіття литовську національну кухню, втім, складно. Зазвичай пропонують європейські страви.
Обід в середньому обійдеться у 5-10 євро. Але варто не поскупитися і скуштувати литовські млинці (начинки пропонують найрізноманітніші — від джему до лосося) та цепеліни (м'ясо в картопляному тісті, що подається зі шкварками та сметаною).
Порція цепелінів у популярному ресторанчику «Aline Leiciai», при вході до якого можна побачити чергу з туристів, що чекають на вивільнення столика, коштує 6 євро. Розташований заклад за кілька десятків метрів від вільнюської Ратуші — на вулиці Stikliu.
Літаком дешевше
Рейсового автобуса, який би з'єднував Рівне та Вільнюс, немає, тож якщо обирати автобусний маршрут, доведеться їхати до Києва, і подорож в один бік обійдеться приблизно у 1000 грн. і займе майже добу.
Значно вигіднішими є авіарейси зі Львова. МАУ на деякі вихідні пропонує майже смішні ціни на авіапереліт. До прикладу, на 22-23 квітня квиток в один бік коштує наразі менше 400 грн., тобто в обидва переліт буде трохи більше 700 грн. Знайти дешеві квитки можна на сайті www.skyscanner.com.ua
Втім, ці квитки передбачають лише ручну поклажу, яку можна взяти з собою до салону літака (не більше 7 кілограмів та без пляшок з рідиною, об'єм якої б перевищував 100 мл). Тож литовські журавлинні настойки чи пиво на сувеніри краще у магазинах міста не купувати — митники відберуть. Такі покупки можна буде зробити у DutyFree в самому аеропорту.
showalbum:https://www.flickr.com/photos/122273373@N05/albums/72157675341280223
ФОТОАЛЬБОМ
Оскільки приземляється у Вільнюсі літак вночі з п'ятниці на суботу, а повернення назад — близько 22-ї у неділю, туристи мають два дні на вивчення міста.
Одразу зазначу, що о першій і о другій ночі зі Львова є потяги до Здолбунова, тож проблем повернутися після мандрівки не буде. Натомість більш проблематично у п'ятницю заїхати до Львова. Після обіду з Рівненщини — жодного потяга. Є маршрутка, але ціна за квиток — близько 200 грн. Найвигідніше і найшвидше скористатися BlaBlaCar.
Центральна ялинка Вільнюса та дзвіниця кафедрального собору
У Вільнюсі проблем із транспортом не виникатиме. Тролейбуси та автобуси їздять хвилина у хвилину. Через сайт громадського транспорту Вільнюса stops.lt можна завчасно спланувати маршрут, визначивши, який автобус чи тролейбус потрібен і де можна буде за потреби зробити пересадку.
Аеропорт та центральну частину столиці з'єднує швидкісний автобус 3G (усі автобуси з літерою G зупиняються лише на великих зупинках). Дорога займає приблизно 30-40 хвилин.
У литовській столиці діє система єдиного квитка. Можна придбати квиток і у водія, але поїздки тоді обійдуться дорожче. Для тих, хто оселиться не у центрі й користуватиметься громадським транспортом, вигідніше купити картку на проїзд, що коштує 1,5 євро і діє чотири роки, та поповнити її тарифом на три дні за 6 євро. Можна також купувати поповнення на годину, півгодини та на день, місяць. На жаль, двох днів система не передбачає.
У продуктовому магазині аеропорту продають такі картки. Якщо купувати тариф на три дні, картку потрібно лише активувати при першій поїздці, а далі можна користуватися громадським транспортом без обмежень. Бути «зайцем» не рекомендовано — контролери у Вільнюсі працюють справно і при цьому перевіряють, чи оплатили пасажири проїзд, доволі дебелі чоловіки, які по троє-четверо заходять у салон.
Житло на будь-який смак
Проживання у Вільнюсі, порівняно з іншими європейськими столицями, не надто дороге. До прикладу, ліжко у хостелі може обійтися у 200 грн., але якщо планувати мандрівку заздалегідь, вдасться забронювати хороші апартаменти чи кімнату у готелі неподалік центру, а то й у самому центрі за 30-60 євро.
На території аеропорту також є готель, у вартість проживання в якому входить сніданок — шведський стіл. Проживання там дорожче — близько 70 євро, проте прилетівши вночі, зможете скористатися послугами аеропортового готелю.
До речі, вночі з аеропорту в місто можна дістатися тільки на таксі. За посадку зазвичай беруть 1,5 євро, ціна за кілометр у різних служб — інша. На авто таксі часто пишуть, у скільки обійдеться 1000 метрів проїзду. Наприклад, деякі пропонують 39 центів. Але це у тому випадку, якщо викликати таксі по телефону. Поїздка «без диспетчера» обійдеться значно дорожче.
Загалом мандрівка у Вільнюс на вихідні може обійтися до 150 євро. До речі, ті, хто має польську робочу візу, також можуть мандрувати, додатково виробляти шенгенську візу не потрібно.
