Улітку цього року в розкладі Львівського аеропорту з'явився авіарейс до Радома — повітового містечка, що за 100 кілометрів на південь від Варшави. Тож скориставшись можливістю уникнути кількагодинних очікувань при перетині кордону з Польщею наземним шляхом, сідаємо в літак.
Серед пасажирів літака — здебільшого українські хлопці та дівчата, які здобувають тут освіту: у Радомі є 10 вищих навчальних закладів, перевагою яких є те, що навчання у них дешевше, ніж у столиці. Або ж транзитні пасажири, які, зекономивши на вартості авіаквитка (коштує 150 злотих в один бік), прилетівши до Радома, добираються або потягом, або автобусом до Варшави — зі столицею тут дуже добре сполучення. Розповідають, що охоче користуються цим рейсом і поляки, які вирушають у мандрівку Україною.
Але є й люди, які охоче приїжджають відпочити саме до Радома: за підрахунками місцевих готельєрів, торік до міста приїхало понад десять тисяч туристів, а з літа, відколи розпочато авіарейси зі Львова, щомісяця Радом відвідують 500-600 гостей з України. У Радомі роблять все для того, щоб розвивати туристичну галузь, а заодно й готельну та гастрономічну. Бо хочуть перетворити місто, яке ще у 90-роках минулого сторіччя було промисловим, на туристичне.
Гасло міста: «Радом — сила в точності»
Кароль Семік, віце-президент Радома з питань культури та освіти, розповів:
— Туриста залучаємо насамперед завдяки культурі та творчості. Організовуємо у Радомі фестивалі, шоу. Маємо свій театр, який виїжджає на різні фестивалі. До нас приїжджають інші театри. У нас є великий камерний оркестр та музична школа. Приїжджають на гастролі багато музикантів. Сподіваюся, Радом колись дійде до тієї туристичної планки, якою пишається Львів, — два мільйони туристів на рік. З промислового міста Радом став містом позитивних емоцій. Воно комфортне для туристів, є тут що показати.
Дуже пишаються мешканці Радома тим, що саме в їхньому місті традиційно відбувається міжнародне авіашоу, щорічний фестиваль письменника Вітольда Гомбровича та фестиваль вуличних митців. А також джазовий фестиваль, на одному з концертів якого пощастило побувати й нам — аплодували присутні не тільки популярній групі «Пташки», яка того вечора давала концерт, а й представникам України — коли ведуча оголосила про нашу присутність.
Замок у Шидловці
А ще в Радомі є хороші музеї, причому сучасні, з елементами інтерактивності. Зокрема, музей зброї (до речі, в Радомі працює й найбільша в Європі Фабрика зброї). Або ж музей відомого польського художника Яцека Мальчевського, в якому є кілька його робіт, та оригінальні картини інших художників, які він заповів місту після своєї смерті. А Центр сучасного мистецтва «Електростанція» (назва така, бо розміщений він у будівлі старої електростанції) слугує місцем для воркшопів, лекцій, зустрічей місцевих мешканців.
Одним з організаторів цього артцентру є відомий польський кінорежисер Анджей Вайда та його дружина, а 85% коштів на реконструкцію будівлі виділив фонд Євросоюзу. Неподалік Радома, в замковому комплексі в Шидловці, розташований єдиний у Європі музей музичних інструментів.
Віце-президент Радома Кароль Семік особисто вітав кожного гостя з України
Радом багатий і архітектурними пам'ятками. Місто засноване у ХІV столітті королем Казимиром ІІІ біля річки Млєчна. Зараз в ньому проживає 320 тисяч мешканців, і залишилось багато старих будівель. Причому, дуже часто люди із задоволенням живуть у старих будівлях, які зовні зберегли свою давню архітектуру, а всередині реконструйовані й мають усі сучасні зручності. Треба визнати, що чимало старих будівель у Радомі потребують ремонту — але, пояснюють місцеві, це все через те, що в багатьох випадках не можуть знайти їхніх власників, які роз'їхалися по усьому світу, а без їхнього дозволу влада не може забрати ці будівлі у власність міста і відреставрувати.
Прогулюючись вулицями Радома, слухаючи керівників міста і його мешканців, чиновників та екскурсоводів, мимоволі проводиш паралелі з Рівним. Трохи схожі ці два міста, хоч побратимом Радома є сусідній з нами Тернопіль. До речі, у Радомі зареєстровано майже 3 тисячі наших співвітчизників, які або навчаються, або працюють.
Єдиний у Польщі пам'ятник президенту Леху Качинському та його дружині Марії, які загинули в авіакатастрофі під Смоленськом. А на камінних плитах поруч — імена усіх загиблих у тій катастрофі
Отож про Радом. Місто, на відміну від Рівного, розташоване поблизу столиці й перебуває ніби в її тіні, з якої намагаються його керманичі всякими способами вивести. Але в такому розташуванні є й переваги. Бо місто може конкурувати з Варшавою у пропозиції здобуття освіти — тут не лише дешевше майже вдвічі навчання, а й саме життя — винаймання квартири, харчування.
Очевидно, саме через такі аргументи їдуть до Радома щороку на навчання й близько 30 українських студентів. Найпопулярнішим є Технологічно-гуманітарний університет імені Казімєжа Пулавського, де навчаються загалом 10 тисяч студентів. Приватні також популярні серед українців. Кароль Семік розповідає, що українські абітурієнти обирають здебільшого економічний напрям навчання. Крім того, як уже відзначалося, місто виконує й функцію транзитного — тут є і аеропорт, з якого є сполучення з кількома містами Європи, і залізнична та автобусна станції.
«Електростанція» — це гармонійне поєднання модерну і класики. Тут є кілька виставкових залів, медіатека, комп'ютерний зал, кінотеатр, книгарня, кафе та сувенірні крамниці
Що ж спільного з Рівним, запитаєте? Якщо не говорити про провінційність (як каже п. Семік, підкреслюючи переваги життя у невеликому місті, — «у Радомі люди ходять повільніше, ніж у Варшаві»), то в деяких справах та намаганнях помітні збіги. Скажімо, є у Рівному стадіон «Авангард», який вже років двадцять потребує реконструкції. У Радомі ж натомість будують — зараз в роботі футбольний стадіон 3-ї категорії УЄФА та арена для проведення баскетбольних матчів. Цьогоріч у Рівному запровадили Громадський бюджет, виділивши 10 мільйонів гривень на фінансування проектів від рівнян. У Радомі ж це вже звична практика — щороку близько 300 ідей подають мешканці, і на їхню реалізацію передбачено 5 млн. злотих. У Рівному, як і в Радомі, існує безробіття. Причому не вистачає саме кваліфікованих кадрів. У Радомі — тому, що місцеві обирають роботу в столиці, де більші заробітки. Рівняни також або їдуть у столицю, або ж у сусідню Польщу. У Радомі, де безробіття сягає 17% (що більше ніж у середньому в країні), багато уваги приділяють зараз тому, щоб залишались у місті молоді спеціалісти, які закінчують місцеві навчальні заклади. Причому, зауважують, пріоритетним у навчанні є те, щоб практичний досвід студенти здобували не на навчальних базах, а у майбутніх роботодавців. Таке намагаються практикувати й рівненські університети.
Пам'ятка архітектури ХІV ст. — костел св. Івана Хрестителя
А ще впадає у вічі й те, що обидва наші міста прагнуть стати туристичними (з однієї й тієї ж причини — що промисловий статус втрачено) і влаштовують різноманітні розважальні заходи: міжнародними фестивалями намагаються «козиряти», пошуками «туристичних стежок» та історичних місць.
