Такий експеримент, як стверджує рівенський підприємець Володимир Джеджера, сьогодні під загрозою зриву. Як і його плани відкрити міні-ательє, в якому працюватимуть такі ж, як він, інваліди. У представників влади щодо будови своя думка.
Розпочалася ця історія десять років тому, коли аварійний барак на вулиці Симона Петлюри, 31-А обласна влада вирішила реконструювати, а три квартири в новобудові віддати для потреб працівників обласної бібліотеки. Підрядником виступила фірма «Моноліт» на чолі з директором Володимиром Джеджерою, який не приховував і власний інтерес до реконструкції — його підприємство гостро потребувало обсягів робіт. Будівництво йшло, поки (звична справа) не закінчилися бюджетні гроші. Знайти кошти, необхідні для добудови, обласна влада не могла і тому пристала на пропозицію «Моноліту» виступити пайовиком будівництва. Тим більше, що фірма пообіцяла віддати належні бібліотеці три квартири і прибудувати ще дві — для власних потреб. Якщо опустити різноманітні перепони, які виникали при будівництві, десятки перевірок найповажніших контролюючих та правоохоронних органів, скарги недоброзичливців тощо (тільки перелік цих фактів займе значний шмат газетної площі), то скажемо — п’ятиквартирний будинок здано в експлуатацію, Володимир Джеджера передав бібліотеці, крім трьох обіцяних, ще й четверту квартиру, залишивши за собою право власності на п’яту. Директор «Моноліту» на зведенні будинку не зупинився і добудував гараж, має намір над гаражем відкрити міні-ательє. Та плани пана Володимира реалізуються тільки тоді, коли він отримає власність на землю. Аж раптом йому стає відомо про звернення директора бібліотеки щодо закріплення прибудинкової території тільки за її установою. — Незважаючи на те, що ми з бібліотекою 10 років є співвласниками будинку, мене хочуть позбавити належного за законом права на частину прибудинкової ділянки, — говорить Джеджера. — Це перекреслює будь-яку можливість відкриття ательє, нових робочих місць у ньому. Більше того, вже чотири роки з незрозумілих для мене причин розігрується та карта, що я взагалі не маю права власності на будинок. За словами Джеджери, йому вже давно радили «вирішити» питання — потрібно було трішки «підмазати» коліщатка міської бюрократичної системи, яка складається з численних установ, які видають численні дозволи і узгодження. Але підприємець пішов на принцип, хабарів вирішив не давати. «І чого ти добився?» — в неофіційних розмовах цілком офіційні посадовці відверто збиткуються над правдолюбом. І дійсно, чого добився своєю впертістю підприємець? Адже за кожним невеличким успіхом в його просуванні до мети з якоюсь містичною невідворотністю слідували великі неприємності. Найменша з них — та, що минулого тижня в одну з рівенських газет на директора «Моноліту» навіть подали… некролог. — Не все так однозначно, як вважає підприємець, — стверджує заступник директора обласної державної бібліотеки Юрій Габрилевич. — Упустимо численні скарги з його боку на нібито неправомірні дії багатьох людей, в тому числі й мене — вже розбиралися в цьому правоохоронці й нічого не довели. Справа ось у чому — бібліотека згодна віддати частину землі пану Володимиру (мова не йде навіть про нашу згоду, ми говоримо про закон), але в тих межах, в яких підприємець вимагає, ми зробити цього не можемо. Як свідчать дані землевпорядників, гараж Джеджери частково знаходиться на території сусіднього дитсадка. На думку Габрилевича, Джеджера користується неточним планом земельної ділянки, а тому й вимагає неможливого, а щоб розібратися у цій справі, «треба всім сісти і розібратися, як слід». — Директор «Моноліту» — не єдиний пайовик будівництва, — повідомив нам начальник міської інспекції архітектурно-будівельного контролю Іван Дідула. — А замовник один — обласна бібліотека, вона й претендує на землю біля будинку для його обслуговування. Взагалі, відводить земельну ділянку, надає чи не надає дозвіл на будівництво сесія Рівнеради. Наскільки мені відомо, сесія до цього відмовляла Джеджері. Для чого йому шукати в цьому кримінал, обливати всіх брудом і створювати ажіотаж — я не знаю. Поки що бібліотека намагається закріпити за собою всю землю біля будинку, а підприємця «пустили» по новому колу дозволів і узгоджень. Той, в свою чергу, пише скарги в прокуратуру і відстоює точність своїх земельних паперів. Якщо йому не вдасться довести свою правоту зараз, то потім, після отримання бібліотекою права на землю, вдіяти щось буде надзвичайно важко.
