Ще у 1992 році Верхівська сільрада Рівенського району виділила мені у с.Ясениничі земельну ділянку 0,15 га, як і багатьом іншим мешканцям Рівного, а потім дала згоду на приватизацію цієї ділянки. У цьому році я почав займатися її приватизацією через ТзОВ «Меридіан», яке видало мені рахунок за послуги на суму 150 гривень. Що входить у цю суму і які затрати поніс власне «Меридіан», мені не повідомили.
Ще у 1992 році Верхівська сільрада Рівенського району виділила мені у с.Ясениничі земельну ділянку 0,15 га, як і багатьом іншим мешканцям Рівного, а потім дала згоду на приватизацію цієї ділянки. У цьому році я почав займатися її приватизацією через ТзОВ «Меридіан», яке видало мені рахунок за послуги на суму 150 гривень. Що входить у цю суму і які затрати поніс власне «Меридіан», мені не повідомили. Двох працівників цієї організації я возив у Ясениничі своїм транспортом, підписи та документи збирав і заносив сам. Потрібна була довідка з райархітектури про те, що на ділянці не проходять ніякі комунікації. Такий висновок мені дали, не виходячи з кабінету, але після оплати 24 грн. 75 коп. Потім «Меридіану» знадобилася довідка з відділу земельних ресурсів Рівенського району про привласнення кадастрового номера. За цю довідку я сплатив 40 гривень. Що стосується пояснень чи калькуляцій на ці суми, то їх мені ніхто не надав. Отож, заплативши 214 грн. 75 коп., я сподівався нарешті одержати акт на право власності на земельну ділянку. 14 серпня я з’явився за ним у «Меридіан», але акт не одержав. Мене відіслали на вул.Орлова, 40 в Рівенський регіональний центр державного земельного кадастру. Там, перш ніж почали розмову, знову видали два рахунки — на 18 гривень, призначених Центру ДЗК при Держкомземі Укаїни, та на 22 гривні, Рівенському ДЗК, що на вул.Орлова. До попередніх витрат додалося ще 40 гривень. То чого варті ті 0,15 га землі й хто спотворив непомірними поборами таку справу? Так можна лише відбити у людей прагнення приватизувати землю. Якщо землю віддає сільська рада, яка не одержує за неї нічого, то в чиїх же кишенях осідають ці кошти? І чи насправді збір різних паперів і підшивання їх в одну справу коштує таку суму? Петро ГАЙБОНЮК, пенсіонер.
Коментар першого заступника начальника обласного управління земельних ресурсів Анатолія Зуська: — Сам процес приватизації не трудомісткий, непростою є робота з виготовлення документації. Причому великої різниці між сумами, які беруть різні проектні організації за одну і ту ж послугу, немає, водночас важко назвати якусь фіксовану суму, усе залежить від того, в якому місці ділянка розташована, якого розміру, чи в межах населеного пункту, чи за межами тощо. Що ж до проектних організацій, то, за великим рахунком, якщо вони укладають із замовником угоду і передбачають у ній свої зобов’язання, то повинні їх виконувати, тобто клієнт платить гроші й одержує готовий акт. Але у багатьох випадках за виконання певних послуг з клієнтом домовляються усно, тобто якщо він довідки збере сам, то вийде дешевше. У будь-якому разі, якщо організація бере гроші, то повинна надати кошторис витрат. У державних землевпорядних організаціях існують єдині, затверджені Кабміном, розцінки на платні послуги, тобто ціни у них незмінні. Указ Президента про заходи щодо подальшого розвитку садівництва та городництва передбачає: вишукати можливості, щоб виділити кошти для виготовлення державної геодезичної сітки тощо. Але коштів держава не дає, а на місцях їх немає. Таким чином, усі роботи виконуються за рахунок замовників.
