Родину Січкарів з села Озерськ Дубровицького району лихо застало зненацька. Того липневого дня Ольга Січкар із сином поїхали в ліс за кілометрів п’ять від дому, а дочка Тетяна побігла по чорниці, адже це чи не єдиний заробіток у поліських селах. Вдома залишилися 83-літня мама господині оселі та двоє онуків — 12-літній Юра та восьмимісячний Артем. Саме в цей час від замикання електромережі у будинку виникла пожежа. Коли з’явився їдкий дим, бабуся Єлизавета, а з нею і старший хлопчик, кинулася до сусідів по допомогу. У метушні якось забули, що в оселі залишився маленький Артемчик. Згодом, почувши його крик, Юра кинувся назад до будинку.
Родину Січкарів з села Озерськ Дубровицького району лихо застало зненацька. Того липневого дня Ольга Січкар із сином поїхали в ліс за кілометрів п’ять від дому, а дочка Тетяна побігла по чорниці, адже це чи не єдиний заробіток у поліських селах. Вдома залишилися 83-літня мама господині оселі та двоє онуків — 12-літній Юра та восьмимісячний Артем. Саме в цей час від замикання електромережі у будинку виникла пожежа. Коли з’явився їдкий дим, бабуся Єлизавета, а з нею і старший хлопчик, кинулася до сусідів по допомогу. У метушні якось забули, що в оселі залишився маленький Артемчик. Згодом, почувши його крик, Юра кинувся назад до будинку. — Спочатку трохи злякався, — пригадує хлопець. — Але я думав лише про те, як врятувати Артемка. Ледь встиг добратися до колиски, де він лежав, а коли вже з дитиною на руках вибігав із хати, за мною впали двері, охоплені вогнем. Гасити пожежу збіглися чи не всі, хто був на той час у селі. Люди вичерпали до дна сусідську криницю, але це мало допомогло. Пожежної команди в Озерську немає, а допоки приїхала викликана з Дубровиці, від хати та прибудов залишилися одні головешки. Лише двох свиней врятували. — Коли мені повідомили про трагедію, в мене руки опустилися, — зі сльозами говорить Ольга Січкар. — Адже згоріло все добро, накопичене роками. На щастя, нас не залишили наодинці з бідою. У перші ж дні жителі Озерська та сусіднього Лісового зібрали для погорільців гроші — хто скільки міг дати, несли продукти та одяг. А відбудову хати спочатку почали власними силами. Та всіх зібраних сім’єю коштів вистачило лише на зруб. «Літо минуло, осінь на носі, а ми все у льоху жили, а там сиро та холодно», — згадує Ольга. Тож довелося озерським погорільцям звертатися за допомогою у Дубровицьку райдержадміністрацію. — Я зрозумів, що сім’я сама не впорається з добудовою будинку, — пояснює голова Дубровицької РДА Леонід Стрибулевич, — а тому звернувся до керівників державних організацій, щоб по можливості допомогли. До мого прохання з розумінням поставилися Дубровицький та Висоцький лісгоспи, які забезпечили погорільців деревом, допомогло також місцеве підприємство «Полісся», всі опоряджувальні роботи здійснило Дубровицьке будинкоуправління, районна держадміністрація з фонду допомоги виділила 3,5 тисячі гривень, відчували підтримку і облдержадміністрації. А ось вогнетривку цеглу на грубки довелося по світу збирати. Раніше в селі Трипутня працював цегляний завод, який нині не діє, але свого часу там зарплату працівникам видавали цеглою, отож по людях її і скуповували. Як не дивно, але в Озерську в цей час не виявилось ні своїх мулярів, ні штукатурів, отож доводилося домовлятися з працівниками деінде. Будівництво оселі для сім’ї Січкарів тривало неповних чотири місяці. І врешті на початку листопада вони переселилися до свого нового будинку.
