Коли Анатолій Шинкар через п’ять років після втечі з Городоцької виправної колонії повернувся до рідного дому, то дізнався, що кілька років тому його… поховали.
— Я вирішив втекти з колонії, бо життя моє було в небезпеці, мені погрожували, — розповів 37?річний Анатолій. — Два з половиною роки залишалося відсидіти за крадіжку, однак у 2003?му, коли мене відправили прибирати територію біля дороги Рівне-Луцьк, таки здійснив задумане. Спочатку поїхав у Білорусь — довго там працював і зварником, і будівельником. Потім — у Росію. Через п’ять років повернувся до рідного села Партизанське Дубровицького району, щоб побачити батьків… Але виявилося, що вони мене навіть не чекали. Ще два роки тому їм повідомили, що я помер, без їхньої присутності поховали мене. Напевне, комусь просто треба було, щоб я вважався мертвим… Як повідомили «РВ» з Рівненського райвідділу УМВС України в Рівненській області, у вересні 2005 року поблизу села Малий Жолудськ Володимирецького району було виявлено тіло невідомого, яке за деякими ознаками було ідентифіковане як особа Шинкаря. Смерть Анатолія зафіксували, а кримінальну справу за фактом втечі закрили. — Уявіть, якими шокованими були батьки, коли побачили мене живого на порозі хати, — розповідає Анатолій. — Їм же навіть свідоцтво про мою смерть видали. А ось моя колишня дружина у сусідньому селі мене навіть на поріг не пустила, і двох своїх доньок, які живуть разом з нею, я й досі не бачив, хоча вони знають, що батько живий і повернувся в Україну. Будинок, який я власними руками побудував, ще у 2005?му переписала на себе, хоча й не мала права такого робити. Але то не страшно, я собі інший збудую. У нас у селі родину Шинкарів добре знають та поважають. Про мене вам ніхто слова поганого не скаже. Та й поки «сидів», вирізнявся зразковою поведінкою. За п’ять років, що в бігах був, жодного разу не порушив закон, нічого не вкрав. Кожна людина може зробити в житті помилку, головне, щоб знову на ту саму стежку не ступала... З документами, щоправда, важко тепер — без них ніде нічого не зробиш. В усіх записах та реєстрах я мертвий. Я жодної довідки не можу взяти, а люди тільки плечами знизують, кажуть, що я мертвий і що спочатку мене треба «воскресити». А щоб «воскресити», це стільки часу пройде, що я ще довго буду мерцем по вулицях ходити. Нині Анатолій Шинкар прагне відновити свої права, оскільки усі його документи давно анульовані. Мешкає зі своєю ріднею в селі Партизанське і ні від кого не ховається. Анатолій навіть згоден, якщо його знову засудять, відсидіти решту свого терміну — аби лишень батьки знали, що їхній син живий-здоровий. Бо ж особливо зраділа поверненню сина мати Анастасія. — Я знала, що він втік, але куди подівся — не мала гадки, — розповідає крізь сльози розчулена мати. — Я спочатку плакала через його втечу, а потім ще й оплакувала його смерть. Аж тут він додому приходить. Я думала, що вмру, як побачила його... Настільки була збентежена. Особливо приємно було, що явився він перед Різдвом, немов подарунок матері від Всевишнього. — Впізнання проводив я разом з дружиною Анатолія Людмилою, — говорить брат Анатолія Михайло. — Нам показали висновки експертизи, де було зазначено, що то тіло Анатолія Шинкаря. Однак ми мали впізнати тіло лише за фотографіями та цією експертизою, оскільки труп, як нам стало відомо, поховали за півроку до нашого виклику. Я не був впевнений, що то мій брат, але все ж поставив свій підпис. На фотографіях впізнати когось важко було — на них було зображене тіло, яке почало розкладатися, проте експертиза свідчила, що всі прикмети збігаються. Слідчий Рівненського райвідділу міліції Віталій Трубка каже, що поки Шинкар не поновить свої документи, притягнути його до відповідальності не можна, адже юридично він досі вважається померлим. Щоб повернути собі статус громадянина, він має звернутися до суду з проханням визнати експертизу, що засвідчує його смерть, недійсною та зареєструватися у відділі РАЦС. Нині кримінальну справу щодо Шинкаря поновили. Тим часом тіло, яке поховали замість Анатолія, мають ексгумувати для проведення повторної експертизи. — Якщо всі процедури будуть дотримані, документи поновлені, а справу доведуть до кінця, — говорить пан Трубка, — Шинкарю за втечу може загрожувати близько півтора року ув’язнення за ст.390 КК України, але остаточне рішення — за судом. Натомість, батьки Анатолія хочуть звернутися до обласної прокуратури та особисто до обласного прокурора п.Пришка, щоб з’ясувати, хто і з якою метою зробив з їхнього сина мерця.
