Десятирічний Руслан Маринич із села Дроздинь Рокитнівського району вразив навіть бувалих рятувальників: заблукавши у лісі, він добу протримався під шквальним дощем, без харчів і теплого одягу. А всього за кількасот метрів від місця, де Руслан влаштував собі ночівлю, розпочинається болото Гало, а за ним — урочище Погибель з непрохідними драговинами, які можуть навіки поглинути будь-якого мандрівника.
...Вранці 22 лютого Руслан зі своїми друзями пішов у ліс збирати лучину, якою розпалюють грубки. Через деякий час хлопець зголоднів. Сказав друзям, що піде додому, і попрямував знайомою стежкою. Однак хлопчина помилився напрямком і опинився у лісовій гущавині. Коли друзі Руслана повернулися додому, товариша не побачили. Батьки зниклого хлопця не на жарт занепокоїлися. Батько зібрав односельців та вирушив на пошуки сина. Люди розділилися на дві групи і всю ніч з ліхтарями шукали хлопчика. Втративши надію розшукати дитину самостійно, батьки звернулися за допомогою до рятувальних служб. Начальник головного управління МНС у Рівненській області Микола Костюк дав вказівку про створення пошукової мобілізаційно-оперативної групи. До неї залучили не лише рятувальників МНС, а й міліцію, прикордонників, лісників. Участь у розшуку зниклого хлопчика брали майже 200 людей. Завдяки спільним зусиллям 23 лютого близько 15-ї години Руслана знайшли у лісі поблизу болота, за 10 км від його села. Хлопчик був виснажений та переохолоджений. Трохи отямившись, Руслан розповів рятувальникам про свою «подорож». Загубившись у лісі, він довгий час блукав поміж деревами й кликав на допомогу. Йшов сильний дощ, дуже швидко Руслан промок та змерз, проте не розгубився. За допомогою сірників він розвів багаття. Викинув з мішка усю зібрану лучину, одягнув його собі на ноги, а щоб було ще тепліше, вкутався з головою у свою куртку. Так на межі життя та смерті провів цілу ніч. Усі, хто брав участь у пошуках, кажуть, що це справді диво — вижити в таких надзвичайних умовах. Лікарі забрали хлопця до районної лікарні для обстеження.
