![Поліщуки маринують мідії та в'ялять]()
Не тільки традиційні для Рівненщини продукти, такі як, скажімо, відомий поліський мацик чи хліб за старовинним рецептом, виготовляють місцеві умільці. Намагаючись реагувати на попит споживачів, вдаються рівняни й до виготовлення нетрадиційних сучасних страв — маринують мідії та кальмари, готують яловичину для шаурми, фасують чорну сіль, виготовляють сири з медом...
Чорна і рожева сіль від "Ямуни"
Приватне підприємство "Ямуна" завозить на Рівненщину і фасує на власній лінії різні види солі. Зокрема, морську і карпатську, й такі незвичні, як чорна та рожева.
Олександр Забужко, менеджер "Ямуни":
— Мало хто знає, що окрім кам'яної і морської солі, у світі є 27 інших видів, значно корисніших. Ми вирішили їх завозити в Україну. Найкорисніша з чотирьох, які ми виготовляємо, — чорна сіль. Це різновид кам'яної солі. Її добувають у передгір'ях Гімалаїв і на Деканському плоскогір'ї Індії. Її можна використовувати як звичайну кухонну сіль, але вона має значні переваги: пікантний запах, незвичайний смак. Окрім того, ця сіль багата йодом, калієм, сіркою, залізом й іншими мікроелементами. Чорна сіль, до речі, при систематичному вживанні регулює травлення, підсилює роботу кишечнику, підвищує апетит. У звичайних дозах не викликає накопичення води в організмі і повністю задовольняє потреби людини в мікроелементах.
Рожеву сіль привозимо з чистих районів Гімалаїв. Це натуральна необроблена кристалічна сіль, що утворилася 250 мільйонів років тому. До її складу входить більш як 84 мінерали та мікроелементи. Рожевий колір сіль має завдяки залізу.
А ось карпатську сіль підприємство купує у Дрогобичі, де збереглася найстаріша солеварня в Україні — там сіль добувають старим дідівським способом з природних розсолів методом черенного випаровування. Завдяки цій технології сіль надзвичайно чиста і багата на кальцій і магній. Усі види солі, які ми випускаємо, можна додавати у будь-яку страву. Правда, у рівненських магазинах знайти наші "Солі світу" важко: місцеві підприємці неохоче беруть товар, який швидко можуть не продати. Нашу сіль, мабуть, легше за кордоном знайти, ніж у Рівному. Але незабаром асортимент збільшимо.
Експерименти з медом
Торік подружжя Людмили та Руслана Косовських відкрило у Гощі цех з фасування та переробки продуктів бджільництва. Обладнали в цеху спеціальну лабораторію, щоб перевіряти якість меду. Фасовану продукцію продають не лише в Україні, а й за кордоном, зокрема, в країнах ЄС. А сам нектар привозять в цех з південних областей України.
Експериментує з медом на Рівненщині і товариство "Дубномолоко" — виготовляє тверді сири з різними наповненнями та ароматами, серед яких і сир з медом "Комо Меладо", а також сир зі смаком топленого молока та навіть сир "Йогуртовий".
Бузиновий, калгановий та горобиновий соки
Рівненський підприємець та винахідник Станіслав Савінський виготовляє унікальні соки. Його підприємство відоме в Україні як розробник унікальної технології роздільного пакування натуральних концентрованих соків та підготовленої озонової води в спеціальні двокамерні ємності. Це дозволяє зберегти якість продукту без консервантів та пастеризації. Станіслав Савінський розповідає, що упаковку для соків робив за принципом радянських автоматів, які також змішували воду й сироп безпосередньо перед вживанням.
Серед новинок підприємства — "Сокомеди" з імбиром, м'ятою, калганом та родіолою. Усі види соку мають різні властивості. Так, калган корисний для чоловічого здоров'я, м'ята — для серця, родіола підвищує роботу мозку, а імбир корисний для травлення. Також випускають унікальні соки з бузиною та горобиною.
М'ясні смаколики: поліські, американські й турецькі
Три роки тому в с.Городок в Рівненському районі українські підприємці розпочали виробництво традиційних американських перекусів "джерки" — яловичого м'яса, в'яленого у натуральному маринаді. Якщо вірити підприємцям, їхні джерки — це перші в Україні снеки, які на 100% складаються з яловичини вищого ґатунку. Для виготовлення одного кілограма джерків використовують чотири кілограми м'яса. Вони швидко втамовують голод, тому найчастіше у США їх використовували північні індіанці та полярники, які йшли у дальні походи. У нас м'ясні джерки переважно пропонують у барах як закуску.
А у селі Бугрин Гощанського району ПП "Країна смаку" виготовляє турецькі донери — виріб із яловичини, курятини та індичатини, який використовують для приготування шаурми. За рік підприємство виготовляє понад 20 тонн цього м'ясного продукту, який розвозять по фаст-фудах країни.
Виготовляють на продаж в області і давню та дуже смачну поліську страву — мацик. За виготовлення його взялася приватний підприємець з Дубровиччини Людмила Котяш. Мацик — це сиров'ялене у свинячих шлунках м'ясо. За давнім рецептом, який використовували в основному поліщуки Рівненщини та Волині, свинину солили, перчили, перемішували з салом та заправляли у добре вичищений свинячий кендюх (шлунок). Цю м'ясну кулю, яка важила до двох кілограмів, спершу під пресом відтискали, аби вийшла рідина, а потім вішали на горищі (переважно там, де було сіно), аби вона висихала. Їсти мацика починали за кілька місяців в'ялення на горищі.
Мацик — дорога страва. Часто цей смаколик закуповували безпосередньо у самих поліщуків, які й досі на своїх горищах тримають мацики.
Мідії та кальмари із Сарн
Сарненське підприємство "Таврида", окрім традиційних рибних, виготовляє пресерви й з кальмарів та мідій. Лінію з мідій запустили три роки тому, а сарненські кальмари з'явилися торік.
— Якщо інші виробники дають 60% кальмарів чи мідій і 40% олії, то у нас співвідношення 80:20, — розповідає директор "Тавриди" Володимир Коноплюк. —
Мідії і кальмари виводять радіацію з організму, тому для наших поліських районів вони дуже потрібні. Коли запускали виробництво, то спершу виготовили невелику партію. Продукція усім сподобалася — люди беруть її дуже охоче. Раніше морепродукти ми завозили з Криму, тепер же з Азовського моря доводиться.
Полісько-закордонна випічка
Минулого року в селі Селець Дубровицького району естонське підприємство "Дари Полісся" відкрило пекарню — єдину на весь Дубровицький район. Печуть там хліб за угорською рецептурою і старовинною технологією — буханці випікають просто на черені (тобто на дні печі, де горять дрова). Вологість печеного там хліба в рази нижча, ніж у звичайного фабричного, а тому продукт, приготовлений без жодних домішок, не псується тиждень. Буханці, печені в селі Селець, значно більші за звичні хлібини і коштують дорожче, проте їх купують не лише на Рівненщині, а й у сусідніх областях. У пекарні, до слова, випікають і спеціальний дієтичний житньо-пшеничний хліб, який закуповують для лікарень.
А донедавна у Костополі виробляли також традиційний прибалтійський торт "Ладинець", відомий ще під назвою "шокотіс". Його пекли з пісочного тіста на відкритому вогні у формі ялинки, проте нещодавно виробництво зупинили. Директор ТзОВ "Долада" Віктор Тофан пояснив, що виробляти його стало невигідно.
