Поліщуки маринують мідії та в'ялять "джерки"

Не тільки традиційні для Рівненщини продукти, такі як, скажімо, відомий поліський мацик чи хліб за старовинним рецептом, виготовляють місцеві умільці. Намагаючись реагувати на попит споживачів, вдаються рівняни й до виготовлення нетрадиційних сучасних страв — маринують мідії та кальмари, готують яловичину для шаурми, фасують чорну сіль, виготовляють сири з медом...

Чорна і рожева сіль від "Ямуни"

Приватне підприємство "Ямуна" завозить на Рівненщину і фасує на власній лінії різні види солі. Зокрема, морську і карпатську, й такі незвичні, як чорна та рожева. Олександр Забужко, менеджер "Ямуни": — Мало хто знає, що окрім кам'яної і морської солі, у світі є 27 інших видів, значно корисніших. Ми вирішили їх завозити в Україну. Найкорисніша з чотирьох, які ми виготовляємо, — чорна сіль. Це різновид кам'яної солі. Її добувають у передгір'ях Гімалаїв і на Деканському плоскогір'ї Індії. Її можна використовувати як звичайну кухонну сіль, але вона має значні переваги: пікантний запах, незвичайний смак. Окрім того, ця сіль багата йодом, калієм, сіркою, залізом й іншими мікроелементами. Чорна сіль, до речі, при систематичному вживанні регулює травлення, підсилює роботу кишечнику, підвищує апетит. У звичайних дозах не викликає накопичення води в організмі і повністю задовольняє потреби людини в мікроелементах. Рожеву сіль привозимо з чистих районів Гімалаїв. Це натуральна необроблена кристалічна сіль, що утворилася 250 мільйонів років тому. До її складу входить більш як 84 мінерали та мікроелементи. Рожевий колір сіль має завдяки залізу. А ось карпатську сіль підприємство купує у Дрогобичі, де збереглася найстаріша солеварня в Україні — там сіль добувають старим дідівським способом з природних розсолів методом черенного випаровування. Завдяки цій технології сіль надзвичайно чиста і багата на кальцій і магній. Усі види солі, які ми випускаємо, можна додавати у будь-яку страву. Правда, у рівненських магазинах знайти наші "Солі світу" важко: місцеві підприємці неохоче беруть товар, який швидко можуть не продати. Нашу сіль, мабуть, легше за кордоном знайти, ніж у Рівному. Але незабаром асортимент збільшимо.

Експерименти з медом

Торік подружжя Людмили та Руслана Косовських відкрило у Гощі цех з фасування та переробки продуктів бджільництва. Обладнали в цеху спеціальну лабораторію, щоб перевіряти якість меду. Фасовану продукцію продають не лише в Україні, а й за кордоном, зокрема, в країнах ЄС. А сам нектар привозять в цех з південних областей України. Експериментує з медом на Рівненщині і товариство "Дубномолоко" — виготовляє тверді сири з різними наповненнями та ароматами, серед яких і сир з медом "Комо Меладо", а також сир зі смаком топленого молока та навіть сир "Йогуртовий".

Бузиновий, калгановий та горобиновий соки

Рівненський підприємець та винахідник Станіслав Савінський виготовляє унікальні соки. Його підприємство відоме в Україні як розробник унікальної технології роздільного пакування натуральних концентрованих соків та підготовленої озонової води в спеціальні двокамерні ємності. Це дозволяє зберегти якість продукту без консервантів та пастеризації. Станіслав Савінський розповідає, що упаковку для соків робив за принципом радянських автоматів, які також змішували воду й сироп безпосередньо перед вживанням. Серед новинок підприємства — "Сокомеди" з імбиром, м'ятою, калганом та родіолою. Усі види соку мають різні властивості. Так, калган корисний для чоловічого здоров'я, м'ята — для серця, родіола підвищує роботу мозку, а імбир корисний для травлення. Також випускають унікальні соки з бузиною та горобиною.

М'ясні смаколики: поліські, американські й турецькі

Три роки тому в с.Городок в Рівненському районі українські підприємці розпочали виробництво традиційних американських перекусів "джерки" — яловичого м'яса, в'яленого у натуральному маринаді. Якщо вірити підприємцям, їхні джерки — це перші в Україні снеки, які на 100% складаються з яловичини вищого ґатунку. Для виготовлення одного кілограма джерків використовують чотири кілограми м'яса. Вони швидко втамовують голод, тому найчастіше у США їх використовували північні індіанці та полярники, які йшли у дальні походи. У нас м'ясні джерки переважно пропонують у барах як закуску. А у селі Бугрин Гощанського району ПП "Країна смаку" виготовляє турецькі донери — виріб із яловичини, курятини та індичатини, який використовують для приготування шаурми. За рік підприємство виготовляє понад 20 тонн цього м'ясного продукту, який розвозять по фаст-фудах країни. Виготовляють на продаж в області і давню та дуже смачну поліську страву — мацик. За виготовлення його взялася приватний підприємець з Дубровиччини Людмила Котяш. Мацик — це сиров'ялене у свинячих шлунках м'ясо. За давнім рецептом, який використовували в основному поліщуки Рівненщини та Волині, свинину солили, перчили, перемішували з салом та заправляли у добре вичищений свинячий кендюх (шлунок). Цю м'ясну кулю, яка важила до двох кілограмів, спершу під пресом відтискали, аби вийшла рідина, а потім вішали на горищі (переважно там, де було сіно), аби вона висихала. Їсти мацика починали за кілька місяців в'ялення на горищі. Мацик — дорога страва. Часто цей смаколик закуповували безпосередньо у самих поліщуків, які й досі на своїх горищах тримають мацики.

Мідії та кальмари із Сарн

Сарненське підприємство "Таврида", окрім традиційних рибних, виготовляє пресерви й з кальмарів та мідій. Лінію з мідій запустили три роки тому, а сарненські кальмари з'явилися торік. — Якщо інші виробники дають 60% кальмарів чи мідій і 40% олії, то у нас співвідношення 80:20, — розповідає директор "Тавриди" Володимир Коноплюк. — Мідії і кальмари виводять радіацію з організму, тому для наших поліських районів вони дуже потрібні. Коли запускали виробництво, то спершу виготовили невелику партію. Продукція усім сподобалася — люди беруть її дуже охоче. Раніше морепродукти ми завозили з Криму, тепер же з Азовського моря доводиться.

Полісько-закордонна випічка

Минулого року в селі Селець Дубровицького району естонське підприємство "Дари Полісся" відкрило пекарню — єдину на весь Дубровицький район. Печуть там хліб за угорською рецептурою і старовинною технологією — буханці випікають просто на черені (тобто на дні печі, де горять дрова). Вологість печеного там хліба в рази нижча, ніж у звичайного фабричного, а тому продукт, приготовлений без жодних домішок, не псується тиждень. Буханці, печені в селі Селець, значно більші за звичні хлібини і коштують дорожче, проте їх купують не лише на Рівненщині, а й у сусідніх областях. У пекарні, до слова, випікають і спеціальний дієтичний житньо-пшеничний хліб, який закуповують для лікарень. А донедавна у Костополі виробляли також традиційний прибалтійський торт "Ладинець", відомий ще під назвою "шокотіс". Його пекли з пісочного тіста на відкритому вогні у формі ялинки, проте нещодавно виробництво зупинили. Директор ТзОВ "Долада" Віктор Тофан пояснив, що виробляти його стало невигідно.