Нещодавно в Бюро технічної інвентаризації померла жінка. Вона сиділа у людній приймальні, чекаючи своєї черги. Раптом пані стало зле, до неї викликали швидку, але медична допомога їй вже не знадобилася: жінка була мертва. Проблема черг в БТІ не нова — все більше людей хочуть приватизувати, купити, продати чи подарувати квартири й будинки, а без оформлення відповідних документів в цій установі не обійтись.
Того, що проблема черг у БТІ насправді існує, не заперечує начальник цієї установи Тетяна Давидчук: — Я іноді виходжу до людей, переконую їх, що з приватизацією немає потреби поспішати, адже її термін продовжено до 2006 року. Люди похмуро мовчать або хтось зронить репліку: «Ви неправду кажете». Крім поспішної приватизації, є ще один привід висиджувати іноді навіть кількагодинні черги — це набуття з нового року чинності закону про оподаткування доходів фізичних осіб, згідно з яким збільшується розмір податку на успадкування, дарування та купівлю-продаж нерухомості. Але той, хто пустив таку чутку, не дочитав, що з 2004 року податок збільшується на рухоме майно, на нерухомість дія закону поширюється з 1 січня 2005 року. Хоча збільшення потоку відвідувачів ми спостерігаємо перед кожним новим роком, напевне, щоразу люди остерігаються змін не на свою користь. Щоб зменшити чергу, в БТІ замість однієї вже три людини приймають справи, але й цього, мабуть, недостатньо. Тетяна Давидчук каже, що з кадрами проблеми немає, але посадити ще працівників для прийому людей уже немає де — розміри приміщення не дозволяють. Що ж до самої системи прийому та оформлення документів, то п.Давидчук вважає, що вона налагоджена і з технічним оснащенням проблем немає. Щоб уникнути черг, п.Давидчук радить приходити в БТІ о 8 ранку або близько 16 години у середу чи четвер — саме тоді відвідувачів завжди менше. І, до речі, у працівників бюро ненормований робочий день, за що вони мають на кілька днів довшу відпустку. Звідси випливає, що ситуації, в якій сидіння в черзі виявиться безрезультатним, бути не може — відвідувача обов’язково повинні прийняти. Можна скоротити кількість відвідувань цієї контори принаймні на одне, якщо попередньо проконсультуватися з юристом, які документи обов’язково потрібно мати з собою. І хоча кожен випадок індивідуальний, але копії 1, 2 та 11-ої сторінок свого паспорта й усіх членів сім’ї, які мають право на це житло, а також копія ідентифікаційного номера потрібні за будь-яких обставин. Якщо, приміром, документи на спадщину в порядку, відвідати БТІ доведеться мінімум тричі: з довідкою державної нотаріальної контори — за витягом з Єдиного реєстру, з квитанцією про сплату 25,5 гривні — за те, що БТІ користуватиметься ним, і втретє, також після відвідання нотаріуса — для реєстрації спадщини на своє ім’я. Усе набагато складніше, якщо немає правовстановлюючих документів і їх доводиться відновлювати. Непоодинокі випадки, коли займатися цією марудною справою за певну винагороду доручають іншій особі, це зручно спадкоємцям, які мешкають в іншому місті чи й за кордоном. Але трапляються й інші випадки — люди похилого віку підписують документи, не ознайомившись із ними або не усвідомлюючи їх змісту. Часто-густо несвідомо підписаний папірець є дорученням на відчуження житла на розсуд одержувача документа. Повернути втрачене у такий спосіб право на житло можна лише через суд, хоча найчастіше такі люди, плачучи, йдуть за допомогою до БТІ, вони кажуть, що на судовий позов не мають грошей. Загалом же останнім часом до бюро несуть більше грамотно підготовлених документів, аніж раніше. На думку п.Давидчук, позитивний вплив справляє збільшення кількості юридично освічених людей у місті. Тепер справа за малим — за збільшенням площ.
