В Україні немає жодного закладу, в якому б доглядали за невиліковно хворими дітьми. Хоч потреба така є.
Любов Краковян, завідувачка онкогематологічного відділення Рівненської обласної дитячої лікарні: — Щороку лише в нашому відділенні помирає 3-4 дитини, яких вилікувати неможливо. І не тому, що ми не так лікуємо — у всьому світі зростає кількість невиліковних онкологічних патологій у дітей, зокрема, пухлини кісток та головного мозку. А є ще діти, які мають тяжкі хронічні ниркові патології, з наслідками дитячого церебрального паралічу, вадами серця, з гепатитом С — це діагнози, з якими не доживають до 18 років. Часто в цю групу потрапляють діти, які народилися з дуже малою вагою — від 500 грамів. Виходжувати їх важко, великий відсоток таких дітей мають серйозні хвороби та інвалідність. Мар'яна Рева, заступник голови правління благодійного фонду "Скарбниця надії": — Деякі невиліковно хворі діти роками не можуть обходитися без догляду і сторонньої допомоги. За 2-3 роки хвороби дитини 80% сімей розпадаються, без належного догляду та уваги батьків залишаються інші, зазвичай старші діти. Тому хоспіс вкрай потрібен, щоб мами хворих дітей, які зазнають надзвичайних психологічних навантажень, могли хоч трохи відпочити, приділити увагу собі та іншим своїм дітям. Навіть персонал лікарень не може постійно витримувати таке навантаження.
