З початку війни у населених пунктах Рівненщини створювали добровільні формування територіальних громад. Так звані ДФТГ.
Це були не кадрові військові, а добровольці, які отримали зброю та мали можливість ходити на роботу. Однак у разі приходу ворога добровольці мали захищати свій населений пункт. Коли російський наступ на Київ та інші великі міста був відбитий, то ДФТГ перестали грати таку важливу роль, а частину добровольців перевели в підрозділи територіальної оборони, а згодом й на фронт.
- З початку війни ніхто не знав, як далеко зможе прорватися ворог. Нам потрібно було швидко планувати оборону міст. Тому за прикладом тих міст та місцевих героїв, що відбили російський наступ, в кожній громаді Рівненщини були створені ДФТГ. Усі добровольці були забезпечені зброєю. У нас їх було близько 4 тисяч. Згодом кількість ДФТГ зменшувалась, проте усі добровольці були на обліку. Закон не забороняє давати таким добровольцям повістки та мобілізовувати до ЗСУ. Однак у нас було розуміння з військкоматом, що добровольців з північних районів, які берегли кордон з Білоруссю, потрібно було зберегти. Адже вони могли посилити кордон. Також скажу, що всі ці добровольці активно тренувалися. Коли на їхні навчання приїздив колишній командувач, генерал Сергій Наєв, то той говорив, що добровольці демонструють такі результати, що в ЗСУ ще не всі так можуть, - сказав для ITV перший заступник голови Рівненської ОВА Сергій Подолін.
