Схоже, що взаємна вигода здатна об’єднати не тільки людей, а й представників Позаземного розуму. Якщо контакт між цивілізаціями різних планет взаємно збагачує їх, то рано чи пізно «цивілізованим» виявиться весь Всесвіт. Такий висновок фахівців — професора Київського політехнічного інституту доктора фізико-математичних наук Андрія Снарського і заступника директора Науково-виробничого підприємства «Наука-Сервіс» москвича Ігоря Безсуднова, які розглядали відомий парадокс Фермі, використовуючи можливості комп’ютерного моделювання. А парадокс, сформульований знаменитим італійським фізиком, нобелівським лауреатом Енріко Фермі, полягає в дитячому за своєю простотою запитанні: якщо у Всесвіті і справді існують інші високорозвинені цивілізації, чого ж ми не спостерігаємо їхньої присутності?
Співавтори вирішили по-новому підійти до розв’язання проблеми Великого мовчання Всесвіту. Вони побудували модель появи і взаємодії цивілізацій у Всесвіті, використовуючи узагальнення клітинного автомата. В інформатиці так називають особливі віртуальні світи, що розвиваються в просторі і часі й використовуються для різноманітних досліджень. У межах комп’ютерної моделі вчених Всесвіт постає як матриця, що складається зі 108 клітин і функціонує протягом 320 тисяч циклів оновлення клітин. Як і наша реальність, такий віртуальний світ еволюціонує, спираючись на певний набір параметрів і правил, проте задають їх самі дослідники. Так, учені заклали в основу своєї моделі значення можливості зародження цивілізації, середнього часу її життя і додаткового часу існування, який з’являється в неї при контакті з іншими цивілізаціями. Відповідно до закладених параметрів кожна клітина на кожному часовому відрізку обчислює свій новий стан за станом її близьких сусідок. Виявилося, що при одних значеннях у цивілізацій немає жодного шансу зустрітися у величезному Всесвіті — вони живуть і гинуть «поодинці» через непереборні перепони часу або простору. Водночас за інших, більш сприятливих умов вони цю можливість отримують. І річ не тільки в тому, що сусідні цивілізації знаходять одна одну. Як виявила модель, контактуючи між собою, цивілізації активно обмінюються ідеями і технологіями і захоплюють у цей процес нових і нових сусідів. У такому випадку вони не тільки отримують бонус у вигляді подовження часу свого існування, а й виявляють тенденцію до розповсюдження по всьому Всесвіту. Отже, модель показала, що за певних умов рано чи пізно Всесвіт має стати повністю «цивілізованим». — Як на Землі люди вважають за краще мати багатих, а не бідних родичів, так і під час обговорення можливості контакту завжди мається на увазі зустріч із цивілізаціями, що володіють «високими технологіями». От і ви кажете про «ідеї та технології». Що маєте на увазі? Андрій Снарський: — Сьогодні наука не може передбачити шлях, яким піде еволюція, тим більше в далекому майбутньому. Технічний прогрес у реальності має свої шляхи і темпи розвитку. Під «високими технологіями» можна, напевно, розуміти можливість робити те, що перед людством поки що не стоїть навіть як перспектива. — Чимало фахівців, наприклад, відомий англійський фізик Стівен Хокінг і український радіофізик Олексій Архипов, припускають, що позаземні цивілізації можуть нести агресію. У показаному на каналі «Дискавері» фільмі «У Всесвіт із Стівеном Хокінгом» британський учений заявив, що перш ніж почати серйозні зусилля для встановлення контакту, слід обговорити цю проблему зі світовою спільнотою. А.С.: — Справді, контакт «молодих» цивілізацій на Землі призводив до дуже «нехороших речей», наприклад, появи в Америці рабів з Африки або розгулу іспанської інквізиції в Голландії. Проте згодом земні цивілізації стають більш цивілізованими, і тепер Іспанія і Голландія входять у Євросоюз як рівноправні держави, а в США зрівняли права білого і кольорового населення. Хочеться думати, що це все-таки універсальний процес — у момент зустрічі позаземних цивілізацій вони будуть достатньо цивілізованими. Ігор Безсудний: — Перш ніж вийти в космос, будь-яка цивілізація має пройти інкубаційний період на своїй планеті. У цілому ідея збереження чужого розумного життя — «закон», уже описаний у фантастиці. Але чи існує цей «закон» у реальності — «вони» чекатимуть, поки ми «виростемо», чи рухатимуть нас уперед — невідомо. — Дослідження космосу відбувається дуже інтенсивно. Наприклад, астрономічний супутник НАСА «Кеплер», призначений для пошуку планет поза Сонячною системою, лише за рік виявив кілька сотень потенційних планет, розмір яких коливається від розміру Землі до розміру Юпітера. Передбачається, що частина з них знаходитиметься від своїх зірок на відстані, що дозволяє припустити наявність умов, потрібних для існування життя. Чи зміняться ваші висновки, якщо згодом виявиться, що якийсь із закладених параметрів дуже відрізняється від реальності? А.С.: — Справді, згодом висновки можуть змінитися. Наприклад, може виявитися набагато більшим або набагато меншим критичний бонус — додатковий час життя, що з’являється при контакті цивілізацій. — Ваша робота викликала великий інтерес. Її захоплено обговорюють, наприклад, відвідувачі сайту відомого у світі Массачусетського технологічного інституту. А.С.: — Дискусія вже близько місяця займає на сайті MIT перші місця за активністю. Які тільки думки не висловлюють! Є песимістичні, на кшталт: «Думаю, розумному життю завжди вдасться знищити себе перш ніж справа дійде до спілкування через галактики» або «Земля утримується в карантині, оскільки ми поки що не дозріли для міжгалактичного зв’язку. Хлопці, можливо, чекати доведеться дуже довго!». Чимало й оптимістичних. Ось, наприклад: «Навіть якщо наша цивілізація незабаром загине, ми все-таки вже залишили про себе повідомлення в Космосі — це радіосигнали й космічні апарати»; «Ми не чули про передові цивілізації, тому що вони всі ввійшли у віртуальну реальність. Через якийсь час ми зможемо кодувати цифрову свідомість, і контакт стане можливим». Є й такі: «Поки що ми просто не в змозі витлумачити ознаки існування достатньо розвиненої цивілізації» і «Можливо, зміна фази означає перехід у принципово іншу площину буття». Очевидно, це тільки перші відгуки, вони мають, скоріше, загальнокультурний характер.
