Видала якось влада указ новий, і щоб культуру на Рівенщині запровадити, тим указом зобов’язували всіх господарів туалети дерев’яні побудувати на своїх обійстях. Бо, кажуть, Поліссям їхав один вельми високопоставлений і гоноровий пан начальник, і побачив він на вулиці поміж квітів та дерев селян. Точніше, їхні частини тіла, які зазвичай прикривають штаньми чи спідницями і людям показують при крайній потребі. Не сподобалося пану начальнику таке безкультур’я, тому і з’явився вищезгаданий указ.
Відбувалися описувані події за Польщі, в далеких 30-х роках минулого століття, але й досі старожили пригадують, як поліція дубцями заганяла селян у туалети, привчала до культури — бо поліщуки указ слухняно виконали, сортири побудували, тільки користуватися ними не хотіли чи не вміли. Згадали про культуру на селі вже в нашому столітті і в нашій обласній адміністрації. Ні, згадували її, ту культуру, і раніше, але все якось руки не доходили, «коштів не вистачало». У результаті — виросло, за визнанням начальника обласного управління у справах сім’ї та молоді Михайла Волинця, «ціле покоління молодих людей, які вже стали зрілими, народили власних дітей, але в культурний процес, у роботу громадських організацій ніколи не були включеними». Тобто дозвілля в їх розумінні зводилося до нехитрого копіювання рухів шаолінських монахів. Звісно, із штахетиною в руках і після вживання… Інфарктний понеділок А тепер — зовсім інша справа. Принаймні так запевняють в обласній адміністрації. Сталися кардинальні зміни після виходу в світ розпорядження голови ОДА Миколи Сороки. З легкої руки його заступника Юрія Кічатого ініціатива створення культурно-дозвіллєвих комплексів (КДК) стала поширюватися в області. Більше того, щопонеділка на традиційних нарадах в облдержадміністрації питання КДК ставилося з особливим притиском. — За всі роки, що я працюю головою Рівенської райдержадміністрації, ні за що я так не «отримував» від Сороки, як за КДК, — зізнався Анатолій Камінський. І вже без «лірики» додав: — Ми робимо потрібну справу. У цьому переконують цифри, які я отримав з районної кімнати міліції — якщо чотири роки тому там побувало 350 дітей, які скоїли правопорушення, то за ці півроку — тільки 78. На мою думку, це найголовніший результат роботи КДК, яка, щоправда, вимагає мобілізації як коштів з районного бюджету, так і коштів з інших джерел. Ідея створення КДК, як і все геніальне — проста. Методом обласної толоки, тобто не використовуючи обласних коштів, а майже тільки за рахунок адміністративного ресурсу «нагнули» керівників всіх рівнів і примусили їх перейнятися проблемою дозвілля сільських мешканців, дали їм у «підшефність» по одному сільському клубу. Для початку об’єднали бібліотеки — публічні й шкільні, тобто до підручників додали старі підшивки журналів, збагативши таким чином книжкові фонди і вивільнивши ставки бібліотекарів. Далі, незважаючи на певні перестороги з боку Міносвіти, сільські школи зробили відкритими і після занять, щоб не тільки школярі мали доступ до комп’ютерних класів і спортивних залів, організували спортивні секції. Сільські клуби майже всі тепер в області опалюються, мають музичні центри і комплекти концертних костюмів. Нове розпорядження Сороки — і невдовзі в кожному сільському клубі буде синтезатор (така собі клавішна установка, якою зручно обслуговувати весілля та інші оказії). «Треба буде духові оркестри в кожен клуб — купимо духові оркестри», — каже Камінський, який особливо потерпав від «інфарктних понеділків» в облдержадміністрації, але комплекси в своєму районі створив. Коли адмінресурс хороший Таким чином, за декілька останніх років КДК запрацювали, культура навіть почала трохи на свої потреби заробляти — за п’ять місяців цього року культурні установи області надали платних послуг майже на півтора мільйона гривень, працівники культури переведені на повні чи хоча б половинні ставки (раніше працювали і за чверть окладу). Досвід Рівенщини вразив і чиновників з Мінкультури, які минулого тижня впродовж двох днів проводили виїзну колегію свого відомства саме на теренах області. — Ми бачимо використання адміністративного ресурсу в доброму сенсі цього слова, — відзначив, відкриваючи колегію, міністр культури України Юрій Богуцький.— І повчитися в Рівенщини нам є багато чого. Щоправда, всі області нашої країни — різні, й тому сліпо калькувати місцевий досвід непотрібно. — П’ять років поспіль у нас в області триває рік культури, — розповів Микола Сорока. — Чогось всі подумали, що демократія — це вседозволеність, а не дисципліна і відповідальність. І забули про культуру. А культура якраз — основна складова демократії. Зараз наше завдання — відірвати молодь від спиртного, від наркотиків, від хуліганства. В цьому році поставлено завдання — в усі бібліотеки області провести Інтернет. Над дозвіллям працюємо — хочемо, щоб дискотеки в клубах були тричі на тиждень. Закупимо оптом синтезатори, світло, готувати будемо ді-джеїв. Ми відродили в селах ту народну творчість і наша мета — щоб люди були багаті, ситі, одягнуті. І щасливі. …Свого часу польські власті не обмежилися тільки приписом створення автономних санітарних вузлів поблизу сільських хат. Роздали всім креслення — як ту диковинку зробити, а потім здійснювали представники влади постійно, якщо говорити сучасною мовою, моніторинг виконання свого указу. Тобто перевіряли в кожній господі, чи користуються селяни тими туалетами, які збудували. І, як кажуть старожили, тицяли недбалих виконавців обличчям у… теє самеє… Що за межами туалету зробили. Сільські клуби, які з часу видання Миколою Сорокою знаменного розпорядження, отримали і синтезатори, і комп’ютери, теж, напевне, за задумом тепер вже української влади, не повинні стояти просто так, «для краси». Чи для колегій різноманітних — міністерських і рангом нижче. Повинні клуби, чи то пак, КДК, культуру в маси нести, навіть освіту. А не бути місцем, де раз у півроку з шостої години ранку в очікуванні поважної комісії доярки з агрономом в шахи грають.
