З початку року автобуси почали їздити до 51 сільського населеного пункту, які до цього не мали автобусного сполучення з райцентром хоча б двічі на тиждень. Усього на Рівенщині 1003 села. Поки що не мають змоги дістатися автобусом до свого райцентру мешканці 35 сіл. Причин кілька, основна з яких — не у відсутності бажання у перевізників, а в поганих дорогах. За програмою розвитку автотранспорту області, до 2007 року дороги мають відремонтувати і пустити автобуси до усіх без винятку сіл.
На сьогодні співвідношення колишніх АТП, які реорганізувалися в акціонерні товариства, й приватних перевізників в області становить 50 на 50, у деяких районах, як Гощанський та Демидівський, приватники працюють майже на усіх автобусних лініях. Вони зазвичай багатші від колишніх АТП і не відчувають нестачі транспорту. Машини, щоправда, не вельми нові, середній вік транспорту, який перевозить людей у нашій області, становить 15 років, хоча колись рухомий склад АТП оновлювався кожні сім років. Втім, начальник управління з координації та контролю роботи автотранспорту області Микола Котоуч проблеми тут не вбачає, він каже, що перевізників щодень більшає, а отже, й машини вони пропонують усе новіші. А деякі навіть згодні за свої гроші ремонтувати ділянку дороги, на якій збираються працювати, аби не бити машини. Такий випадок був у Деражному Костопільського району. Перевізників, що мають кілька рентабельних маршрутів, навантажують окремими нерентабельними, і це один з варіантів виконання програми «Сільський автобус ». Повністю охоплені автобусним сполученням села Демидівського, Корецького, Острозького та віддалених Рокитнівського й Володимирецького районів. У найбільш наближеному до обласного центру Рівенському районі не зав’язаним у районній мережі залишається тільки с.Рогачів, через яке проходить залізниця з приміським потягом. Однак для управління це не є підставою знімати його з розрахунку. Тут у стадії розробки перебувають і такі населені пункти, як Перелисянка Костопільського району, 13 мешканців якої змушені добиратись до найближчого села, через яке ходить автобус, аж за 8 кілометрів, Троян Здолбунівського району, один мешканець якого ходить до автобуса два кілометри, і навіть Парська Зарічненського району, в якій ніхто (!) не живе. Микола Котоуч каже, що поки Верховна Рада не викреслись село зі списків населених пунктів як неіснуюче, доти й управління не зніматиме з контролю питання налагодження автобусного сполучення з ним. Але до дати повного виконання програми, за якою погані дороги мають вимостити бруківкою, ще три роки, за цей час Парську, може, й вилучать зі списків, і тоді сіл у нас стане 1002.
