За останнє десятиріччя хто тільки з керівників області, а особливо силових структур не оголошував війну валютним п’ятачкам. Запал їх, щоправда, швидко зникав та й самі вони змінювали посади. Натомість валютники увесь цей час без роботи не залишались — їхні засмаглі обличчя знає чи не кожен рівнянин, який хоча б побіжно цікавиться купівлею-продажем іноземної валюти. Винятком є хіба що представники нової влади — поки що про тіньовий ринок валюти її представники навіть не згадують. Отож вільніше тепер почуваються й самі валютники — не криються тепер, відраховуючи гроші клієнтам.
Питання можна поставити по-іншому: чому ж навіть законослухняні рівняни часто воліють підійти на перехрестя Пересопницької та Базарної до валютника, обходячи стороною затишні банківські установи, надто коли є необхідність обміняти не якусь десятку зелених чи євро, а суму з двома-трьома нулями? Відповідь проста: чимало людей просто не бажають дарувати банку за операцію обміну зайві десять-двадцять гривень із кожної сотні іноземних грошових знаків. Нині на валютному ринку України більш-менш спокійно, проте маржа (різниця між купівлею та продажем) валютних курсів в пунктах обміну комерційних банків Рівного становить у середньому 6-10 пунктів по долару та 12-16 пунктів по євро. Безумовним лідером встановленої маржі минулого тижня був «Укрсоцбанк». Різниця між купівлею та продажем долара у його обмінниках становила 25 пунктів (4,95 — 5,20), а євро взагалі 28 пунктів (6,00 — 6,28). — У нас різниця між купівлею та продажем сягає таких значень хіба що під час валютних криз, — зізнався один із валютників. — А зазвичай працюємо на одній-двох, максимум пяти копійках різниці. Тож і більш-менш заробити вдається в основному лише у дні валютного ажіотажу. Після нещодавньої девальвації долара разом із колегами готові були надіслати телеграму із словами вдячності для Юлі Тимошенко — це був для нас несподіваний подарунок. За таких умов банківські установи фактично програють конкурентну боротьбу чорному ринку, що й робить його «невмирущим». За приблизними оцінками банківських фахівців на чорному ринку валюти здійснюється 30-40 відсотків валютообмінних операцій області і його існування мало б бути серйозною проблемою для банків. Проте, як це не дивно, рівенські банкіри не надто переймаються існуванням валютного пятачка — чи то валюти для всіх визначає, чи добре знають, звідки «руки ростуть». А обізнані стверджують, що валютні міняйли на базарах — лише невелика видима частина великого і добре розвиненого тіньового ринку обігу валюти. Обертаються там досить серйозні готівкові гроші — згадайте хоча б нещодавню аварію у Грушвиці. Начальник відділу валютних операцій та валютного контролю Ощадбанку Сергій Піддубняк стверджує, що валютні операції є досить прибутковими для банків, хоча обсяги обміну валюти середньої банківської установи в Рівному становлять лише 10-15 тисяч доларів, 2-3 тисячі євро, 30-50 тисяч російських рублів. А от у київських обмінниках різниця між купівлею та продажем долара може становити навіть півпункта. Таку мізерну маржу дозволяють собі встановлювати пункти обміну валют, які працюють за агентськими угодами з комерційними банками. Тож і чорного ринку, схожого на рівенський, у столиці давно вже не існує — у ньому просто немає потреби. Однак, на думку пана Піддубняка, у Рівному робота таких обмінних пунктів у зв’язку із значно меншими обсягами операцій буде невигідною. Адже рівень самоокупності одного такого пункту становить щонайменше 2,5 тисячі гривень, лише патент обійдеться у 800-900 гривень щомісяця. — Якби мені дали можливість відкрити свій обмінник, так як це зроблено у Києві, — запевняє рівнянин Василь, послугами якого при обміні валюти користується чимало людей, — я й дня не залишився б працювати на вулиці. І згоден сплачувати всі податки з прибутку. Тож у рівнян легально обміняти валюту є можливість лише в пунктах обміну валюти комерційних банків за встановленими ними курсами. Його рівенські філії банків зазвичай визначають самостійно. — Визначальним для встановлення курсу є ціна, за якою банк придбав готівкову валюту у населення або на міжбанківському ринку, — пояснює механізм курсоутворення Сергій Піддубняк. — У червні «міжбанк» пропонував долари в середньому по 5,01-5,03 гривні. Однак, щоб реалізувати її населенню банк має ще сплатити у Пенсійний фонд 1,5 відсотка вартості валюти. Тож придбаний у червні на міжбанківському ринку долар для банків обходився десь у 5, 08-5,09 гривні, тож і продають його банки зазвичай не дешевше, ніж 5,10. Купувати валюту у населення — вигідніше, але саме на цій позиції чорний ринок складає неабияку конкуренцію: валютники часто скуповують у населення валюту значно дорожче курсу, встановленого НБУ. Велике значення має також попит на валюту та її пропозиція населенням. Зокрема, нині у світі курс євро падає, а тому пересічні рівняни переважно його продають. Це відразу ж вплинуло на зниження курсу купівлі євро в обмінниках. — Окрім того, банки іноді з певних внутрішніх причин можуть свідомо встановлювати неконкурентноспроможний курс. Саме тому у обмінних пунктах деяких банків долар купують менше, ніж за 5 гривень, а євро дешевше 6 гривень, — пояснює Сергій Піддубняк. — Ті ж банки, які зацікавлені в обігу готівкової валюти встановлюють оптимальну маржу між продажем і купівлею — 4-5 пунктів. Тож при бажанні, вважають банкіри, завжди можна знайти розумну альтернативу чорному ринку: зберегти власні гроші й водночас не мати справу з криміналом. А от їх «чорні» колеги переконані, що рівнян просто легально оббирають.
