Викладач, який б’є учнів лінійкою, вживає нецензурщину та ще й красномовними жестами навчає, як займатися онанізмом, — явище звичайне для освіти Рівенщини? Скандал, який виник в Острозькій школі-інтернаті для дітей з вадами слуху, пов’язаний з поведінкою його директора Володимира Костюка, ніби поволі вщух. Пан Володимир продовжує працювати на освітянській ниві, сіючи «розумне, добре і вічне» серед учнів, які, через свої природні обмеження, не можуть навіть поспілкуватися із своїми захисниками. Та, власне, чи є у них ці захисники взагалі? Висунуті стосовно свого директора учнями школи звинувачення були досить серйозні. Тож ми поцікавилися у відповідних структурах, чи були проведені відповідні перевірки і який результат вони дали.
Скандал, який виник в Острозькій школі-інтернаті для дітей з вадами слуху, пов’язаний з поведінкою його директора Володимира Костюка, ніби поволі вщух. Пан Володимир продовжує працювати на освітянській ниві, сіючи «розумне, добре і вічне» серед учнів, які, через свої природні обмеження, не можуть навіть поспілкуватися із своїми захисниками. Та, власне, чи є у них ці захисники взагалі? Висунуті стосовно свого директора учнями школи звинувачення були досить серйозні. Тож ми поцікавилися у відповідних структурах, чи були проведені відповідні перевірки і який результат вони дали. Стаття під назвою «Чи можна розбестити жестом?» була надрукована в «РВ» торік, якраз на свято Першовересня. У ній вчителі, спираючись на почуте від учнів, та одна з учениць розповідали про те, що директор (тепер вже колишній) Острозької школи-інтернату для дітей з вадами слуху Володимир Костюк поводиться непристойно. Зокрема, називає учнів грубими словами, б’є їх лінійкою, використовує у спілкуванні з ними непристойні жести та слова тощо. Такі ж свідчення учнів про поведінку директора, яка межує з розбещенням неповнолітніх, містилися й у матеріалах службового розслідування, проведеного обласним управлінням освіти (матеріали, до речі, зафільмовані на відеоплівку). Сам пан Костюк у тій же статті пояснював усе тим, що деякі вчителі зводять на нього наклеп за його релігійні переконання, при цьому використовуючи учнів. Ситуація зацікавила прокуратуру, яка, провівши перевірку, звернулася до фахівців-психіатрів за консультацією. У своєму висновку лікарі вказують: «Пояснення окремих дітей щодо дій директора школи «показував мені онанізм», «запитував, які у нас пеніси: довгі чи короткі», «показував жестами, що молотком відіб’є статевий орган або ножицями відріже», «показував негативні жести, дулі, закочував білки очей, показував на інтимні місця свої та дітей, імітував онаністичні рухи, показував величину статевих органів», «прикладав руки до своїх статевих органів», «обзивав, показував соромні місця — онанізм, х..» йде мова про звичні слова та жести, якими прийнято описувати звичайні сексуальні потреби людини без пояснення, в якому контексті вживалися ці вирази». Окрім цього, у висновку зазначено: директор школи пояснює свою поведінку тим, що він просто учням «давав знання відповідно до запитань або актуальності теми». Як пояснила кореспонденту «РВ» заступник начальника обласного управління освіти Галина Майборська, бесіди з учнями на теми статевого виховання має проводити класний керівник або вчитель біології на уроках при вивченні відповідних тем. Директор школи може брати у них участь, якщо у школі організовується спеціальний виховний захід на цю тему. На уроках інформатики і трудового навчання (ці предмети викладає пан Костюк), впевнена п. Майборська, бесіди на теми статевого виховання однозначно не повинні проводитися. Цікаво, що коли п. Костюк напередодні публікації спілкувався з журналістом, про бесіди з учнями на теми статевого виховання чомусь не згадував. Дивно й те, що учні, якщо припустити наявність високого педагогічного професіоналізму в Костюка, не сприйняли його жестові пояснення як бесіди на теми статевого виховання: напевне, у справжнього педагога вони б це зрозуміли. Тепер колишній директор Володимир Костюк звинуватив редакцію «Рівне вечірнє» у приниженні його честі та гідності й подав на журналістів позов до суду. Хоча, нагадаємо, на сторінках газети, задля об’єктивності, публікувались позиції обох сторін. Свою образу пан Костюк конвертував у кругленьку суму — 5000 гривень — і вимагає через суд у редакції виплатити ці гроші за нібито завдану йому моральну шкоду. ...І все ж таки, якщо довіряти експертам-психіатрам, то розбестити жестом не можна. Бо сам факт розбещення повинен тягнути за собою стійкий розлад психіки дитини. Острозькі діти, на щастя, такими розладами не страждають — це висновок лікарів після огляду... папірців, на яких написані дитячі покази. Тому й виходить, що для того, аби запроторити якогось розбещувача до буцегарні, потрібно, щоб перед тим він морально скалічив кількох дітей. Чи згоден хтось чекати? Мабуть, кожен із нас повинен дати відповідь на це запитання. А для повної об’єктивності пропонуємо ще й ознайомитися з коментарями фахівців.
Коментарі Галина Майборська, заступник начальника обласного управління освіти: — Службове розслідування, проведене управлінням освіти, підтвердило факти аморальної поведінки директора школи Володимира Костюка. Саме через це його і було звільнено з посади. Костюк з приводу звільнення позивався з нами в Острозькому районному суді. Втім, суд відмовив йому в задоволенні позову. Тоді Костюк подав апеляцію. Апеляційний суд у квітні цього року поновив Костюка на посаді і зобов’язав нас виплатили йому 9 тисяч гривень моральної компенсації. Звісно, таке рішення Апеляційного суду видалося нам дивним. Ми звернулися з касаційною скаргою до Верховного Суду. Але Костюк, не дочекавшись його рішення, звільнився з посади директора. Верховний Суд, який відбувся у липні цього року, залишив рішення Апеляційного суду в силі, хоч ми сподівалися, що він ухвалить рішення на нашу користь. Тож Костюк продовжує працювати в школі. Валентина Костенко, старший помічник прокурора області з захисту прав неповнолітніх: — За депутатським запитом Віри Кобилянської від 9 серпня 2005 року ми провели перевірку. Щоб бути об’єктивними, залучали спеціалістів з сурдоперекладу, психологів, експертів-психіатрів. Завершилося все направленням подання в управління освіти, оскільки не тільки в діях Костюка були проблеми, там були й проблеми, які свідчили про порушення прав дітей. Тож у поданні ми поставили перед управлінням освіти питання про звільнення цієї посадової особи з роботи, оскільки вважали і вважаємо до цього часу, що колишній директор школи Володимир Костюк не може займатися виховною діяльністю. Ми брали пояснення у вчителів, дітей, їхніх батьків. Діти не казали, що їх хтось примушував погано говорити про директора. Вони свідчили, що директор показував їм дулі, деякі хлопчики говорили, що директор навчав їх, як займатися онанізмом, питав, у кого з них довший статевий орган тощо. Однак Костюк заперечив ці факти: зокрема, показування дуль дітям, розбещення їх. Він пояснював, що просто, як керівник навчального закладу, проводив бесіди на теми статевого виховання, фізіологічних змін у чоловічому організмі, онанізму. Розмова велася словесно та з допомогою жестів. Причиною цих розмов він називав те, що пояснював дітям значення цих слів, як медик і педагог (він має дві освіти: медичну і педагогічну). При цьому не показував їм статеві органи, не використовував непристойні жести, не мав наміру розбестити чи принизити, а лише хотів їм пояснити, щоб вони не сміялися одне з одного. Ми також залучали до розслідування експертів-психіатрів з обласного центру психічного здоров’я населення І.Миронюка, Р. Максимука, дитячого психіатра В.Галябара. Тобто з матеріалами нашої перевірки і дітьми безпосередньо працювали ці фахівці. Вони зробили висновок, що не вбачається ознак сексуального збочення та сексуального розбещення при спілкуванні директора школи Володимира Костюка з учнями старших класів. На підставі цього ми винесли постанову про відмову в порушенні проти Костюка кримінальної справи за статтею 156 — розбещення неповнолітніх. Втім, у даній ситуації, оскільки нема кримінального вчинку, ми вважали, що є ознаки дисциплінарного проступку. По-перше, нездорова обстановка у самому закладі: там не склалися стосунки у колективі. По-друге, діти говорили про директора «ми його ненавидимо» і писали це у своїх поясненнях, а одна дівчинка зізналася, що боїться Костюка. У поданні до управління освіти і науки ми підтвердили факти аморальної поведінки директора школи Костюка. Адже хіба морально, пристойно показувати дулі на уроці? Також ми принципово поставили питання про звільнення Костюка з посади директора, й управління освіти і науки видало наказ про звільнення його з посади від 2 вересня 2005 року. Костюк не погодився з цим звільненням. Почав судитися з управлінням освіти і Апеляційний суд поновив його на посаді. Але 26 червня цього року він звільнився з посади директора і працює вчителем трудового навчання й інформатики. Нині ж є рішення Верховного Суду, який залишив у силі рішення суду Апеляційного. Втім, і на сьогодні, якщо говорити відверто, я вважаю, що Костюк не може займатися виховним процесом. Але куди іще звертатися? Хіба до Європейського суду із захисту прав людини? Василь Галябар, обласний дитячий психіатр: — Збочення — це патологія потягів. У матеріалах прокуратури, які мені давали, я жодної ознаки збочення, відповідно до «Міжнародної класифікації хвороб», якою керуються психіатри, у діях Костюка не знайшов. З самим директором ми не спілкувалися. Перед нами навіть такого завдання не ставили. Нам просто давали з прокуратури письмові заяви і пояснення дітей та вчительок з конфронтаційного табору. Я так зрозумів, що Костюк показував жестами, але ці жести — в межах жестикуляції, якою користуються люди для визначення певних поглядів щодо сексуальної переваги стосовно когось. Тобто якщо в американських фільмах герой показує жест «фак ю», це не означає, що він зараз буде когось гвалтувати. Він означає «іди ти». Про людину, яка використовує такий жест, ми не можемо сказати, що вона збоченець. Цю людину,скоріше, я б назвав аморальною, якби був моралістом, чи нестриманою, нечемною. Що стосується розбещення, то робити висновок про нього — не компетенція психіатра. В психіатрії взагалі нема такого поняття, як «розбещення». Є поняття «посттравматичний стресовий розлад», а ознак його у дітей ми у документах, наданих прокуратурою, не побачили. Тобто ніхто з дітей не впав у транс, не почав боятися ходити в туалет через те, що в нього малий член, ніхто не сказав, що не буде з тієї ж причини роздягатися, не відмовився спілкуватися з протилежною статтю тощо. Жодна дитина також не сказала удома батькам, що не піде до школи через те, що вчитель показує жестом слово «член». Просто інформованість не є розбещенням. Якщо вчитель розказує, яка будова геніталій, то за це треба йому давати премію. А Костюк свої дії пояснює саме тим, що проводив з хлопцями-старшокласниками бесіди на теми статевого виховання. Розбещення ж — це поняття з судової експертизи, а я не є судовим експертом, я просто лікар-психіатр. Вважаю, що розбещення — це коли є порушення цілісності статевих органів, якесь фізичне насильство, домагання тощо. Підписуючи наш висновок, я розумів, що це малося на увазі. А отже, в поданих прокуратурою документах ознак розбещення нема. Взагалі, вважаю, що розбещення — це юридичний термін. Я ж можу сказати лише, що психіатричних ознак грубого втручання у психіку дітей, які б призвели до порушення їхнього здоров’я, у документах не знайшов. Але це, мабуть, треба було дивитися тих дітей, ми ж працювали лише з документами. Чи могли придумати це діти? Скоріше за все, ні, але вони могли під різним кутом зору дивитися, акценти ставити, по-різному сприймати.
Кримінальний кодекс
Стаття 156. Розбещення неповнолітніх Вчинення розпусних дій щодо особи, яка не досягла шістнадцятирічного віку, — карається арештом на строк до шести місяців або обмеженням волі на строк до трьох років. У «Науковому коментарі Кримінального кодексу» професора М. Коржанського говориться, що стаття 156 КК передбачає відповідальність за розпутні дії щодо особи, яка не досягла віку 16 років. Розпутні дії — це різні способи задоволення винним статевої потреби чи пристрасті в присутності неповнолітньої особи чи збудження статевого інстинкту без вчинення статевого акту. Це можуть бути дратування статевих органів потерпілих, торкання їхніх чи своїх статевих органів, оголення власних статевих органів, відверто сексуальні розмови чи дії, поради тощо.
