Анна Герман. Це ім’я для багатьох знайоме і близьке. Водночас молоде покоління, може, і не знає цієї людини. Тож ті, хто знає, нехай згадають, а ті, хто не знає, познайомляться. У Анни Герман сімдесятиріччя. І цей ювілей дав привід зупинитися у круговерті повсякденних великих і дрібних турбот, щоб пригадати недавнє минуле, таке близьке і таке безповоротно далеке. Бо наше знайомство з Анною Герман починалося з пісень, які вона співала. А пісні — це частина історії.
Біографія співачки і акторки Анни Герман поєднала різні нації, бо вона не тільки зростала серед різних культур, згодом вона сама впливала на формування культури слов’янських націй Європи. Про це свідчать не лише відзнаки пісенних фестивалів, звання та нагороди. Найкраще говорить про нетиповий для естрадної співачки негаласливий чистий подих її пісень, відданість її шанувальників. І пам’ять. Як не хотів уникнути цього настрою, все ж не вдалося. Бо чомусь так є на землі, що людям, які живуть щедро, віддаючи тепло сердець і скарби душі усім навколо, стає незатишно тут, і вони залишають нас так рано. Анна одна із них... Ні, не хвороби чи трагічні випадки тут причиною. Це лише спосіб. Як для ніжної квітки зима, так і для неземних людей життя на землі: ненадовго вистачає їм сил. Пісні, які добирала у свій репертуар Анна Герман, потім обирали коло слухачів, які могли дослухатись тих глибинних інтонацій звучання голосу і душевної гармонії. Гармонію трепетного пошуку, неспокою, яка не передається банальними словами і простими акордами дарувала своєю творчістю співачка. Не знайдете серед її пісень «програмних» славословій, без яких не обходився майже жоден співак, який бажав виступати на великій сцені та на телебаченні. Тепер, з відстані років, можна впевнено сказати, що бути такою вимогливою до пісень, до самого стилю життя Анні допомагав внутрішній точний камертон. Це її духовна сутність. Вихована в глибокій повазі до християнських цінностей, яка панувала в її родині, своє життя і смаки вона перевіряла цими моральними стандартами. Цього року 14 лютого їй виповнилося б 70 років. В Києві й Одесі тими днями відбулися вечори пам’яті Анни Герман. Впродовж цього року по багатьох містах і містечках України, Росії, інших країн СНД проходили такі концерти, вечори. У цю суботу і неділю шанувальники таланту Анни Герман у Дубні та Рівному мали унікальну зустріч з її творчістю. Унікальну тому, що на ці вечори до нас завітав Збігнєв Тухольський, чоловік Анни. Він і досі продовжує любити її, як і тоді, коли вона була поруч. І це не слова, бо його зусиллями виховано сина, Збігнєва Тухольського-молодшого, і з ними разом досі проживає мама Анни, пані Ірма, якій виповнюється 97 років. Для багатьох журналістів, які зібралися на ці заходи, було несподіванкою, що цю акцію ініціює церква. А відповідь проста: ніхто більше не згадав про дату ювілею співачки, а якщо хтось і згадав, то, мабуть, через брак грошей, — культура в нас небагата — не міг на це зважитись. З раннього дитинства Аня зростала в колі пошани до Бога і Біблії. Ті святі правила життя, яких навчала вона свою кохану внучку, глибоко в серці Ані створювали надійну основу. Вони допомагали їй сформуватися в цілісну особистість. Спілкуючись зі Збігнєвом Тухольським, чоловіком Анни, довідався, що впродовж усього життя вона дотримувалася правил здорового харчування, скромності в доборі вбрання, сценічних костюмів та прикрас. Про її лагідну і скромну вдачу з повагою і любов’ю згадують відомі люди: Оскар Фельцман, Анна Качаліна, Олександра Пахмутова, Лев Лещенко. А близька подруга Ханна Бєліцка говорить: «Це була чудова людина, відома акторка і при тому прекрасна подруга. Як героїчно вона боролась зі стражданнями і хворобою, що врешті забрала її від нас! Внаслідок аварії, що сталася в Італії в 1967 р., Анна була складена буквально по шматочках. Через проблеми з циркуляцією крові в нозі почала розвиватися пухлина. (...) Аня дуже страждала, але не дозволила ампутацію хворої ноги...» Інший сучасник Анни Герман Єжи Фіцовскі згадує: «Пригадую її як Найбільшого Ельфа Світу, істоту найлагіднішу з лагідних і водночас найдіяльнішу з діяльних у житті, яке не скупилося для неї на удари і прикрощі. Не зазнала хіба що заздрощів. Не намагалася нікого принизити. Навіть свій зріст сором’язливо вважала нетактовністю. Усі любили її. Чисто платонічно — з нею і мови не могло бути про щось інше. Аня була святою для нас. Про неї говорили: дивна. Сьогодні припускаю, що сильний вплив мало її протестантське виховання. Була адвентисткою, про що ніхто з її знайомих не знав. Не курила, не вживала алкоголю. Під час банкетів, правда, піднімала келих, але залишала недоторканним. Була інакшою, ніж інші артисти. Усміхнена, тактовна, доброзичлива. Нікому не дала відчути, що його не любить чи уникає.» Вечір у Дубні зібрав понад 500 слухачів, які зі щирою пошаною згадували творчість співачки. Про неї нагадували пісні, які колись вона співала — теплі, задушевні, з глибоким змістом і слів, і музики. А потім був показаний фільм «Светит незнакомая звезда». Автор та продюсер фільму Даниїл Ребанд розповів про його створення, а також представив Збігнєва Тухольського. Зал зустрів його гучними оплесками і цим розчулив нашого гостя мало не до сліз. Приємно вражений тим, як шанують його дружину в Україні, він розповідав про те, якою була Аня в колі родини, як любила створювати затишок і гостинно приймати друзів. Він говорив, що розлука з Анею, яку тепер переживає він, його родина і друзі, не навіки. А зима прийшла так рано... І дуже вже сміливо, навіть безцеремонно. Зіпсувала дороги ожеледицею, снігом і вітром, намагаючись з порога показати, чиї настають тепер права. Та вона не перешкодила прийти поціновувачам творчості Анни Герман до органного залу в Рівному в неділю надвечір. При повному аншлазі пройшов тут вечір пам’яті співачки. В концерті взяли участь відомі артисти вокального жанру Наталія Фарина, Микола Швидків, Світлана Жуковська, а також гості з Чернігова Юлія Москаленко та Дмитро Алієв. Так само тепло зустріли і в Рівному пана Збігнєва Тухольського, а також пана професора Вищого інституту туризму у Варшаві Станіслава Домбровського. Шановний професор є нашим земляком, бо народився в с. Дорогостаї неподалік Млинова, а в житті мав кілька зустрічей з Анною, враженнями про них він ділився з аудиторією. Фільм з початку до кінця тримав зосереджену увагу глядачів, бо ми побачили невідому Анну, таку, якою вона була. А на закінчення ввесь зал співав «Надежду». Ця пісня стала для усіх шанувальників творчості Анни Герман одкровенням її життєвого шляху. Багато вдячних слів почули організатори вечорів і в Дубні, і в Рівному. Найбільше, що має неминаючу вартість, це приклад віри і вірності, яку зберігали і бережуть досі люди, що справді полюбили і повірили. Где забвенья и славы границы? Разве песня уйдет на покой? Негасимой звездой серебрится В гулком небе Ваш голос земной. В нем страданий и ласки оттенки Те, что душу тревожат и жгут. Пани Анна, все Ваши пёсэнки В русском сердце находят приют. Под глухие аккорды рояля, Не допев своих песен друзьям, Вы ушли со своею печалью, А надежду оставили нам. И ее позовут и услышат В каждом доме, и в горнице той, Где сбывается маленький Збышек Ваш единственный, Ваш золотой…
