У Рівному набереться декілька десятків людей, які традиційно зустрічають Новий рік на найвищих гірських масивах Українських Карпат. Причому не в теплих номерах готелів, а якомога далі від цивілізації, посеред непролазних хащ зі смерек, засніжених полонин і обледенілих верхотур. І обов’язково намагаються за будь-якої погоди здійснити сходження на одну з найвищих карпатських вершин. Не завжди це відбувається без пригод. Олександр Новак дві доби боровся в горах за своє життя, опинившись сам на сам зі стихією.
У Рівному набереться декілька десятків людей, які традиційно зустрічають Новий рік на найвищих гірських масивах Українських Карпат. Причому не в теплих номерах готелів, а якомога далі від цивілізації, посеред непролазних хащ зі смерек, засніжених полонин і обледенілих верхотур. І обов’язково намагаються за будь-якої погоди здійснити сходження на одну з найвищих карпатських вершин. Не завжди це відбувається без пригод. Олександр Новак дві доби боровся в горах за своє життя, опинившись сам на сам зі стихією. Пригода Олександра стала надбанням широкої публіки. Причому про свій порятунок турист розповідає зовсім не так, як повідомила про це прес-служба УМНС України в Закарпатській області. Почнемо з офіційної інформації: «Вечір 3-го січня закарпатські рятувальники провели у повній бойовій готовності, шукаючи горе-туриста, який «загубився» посеред припорошених снігом Карпат, — 25-річного Олександра, мешканця міста Рівного, який вирішив, що перший день Нового року проведе наодинці з гірськими масивами Рахівщини і обрав для цього гору Петрос. Сходження він почав ще 1-го січня з туристичного притулку в селі Лазещина. В перший день підйому підкорити неприступну гору йому не вдалося, тому він був змушений заночувати в одній з кошар попід горою. 2-го січня його наполегливість була винагороджена можливістю споглядати місцеві краєвиди з однієї з найвищих гір України. А от зворотний шлях виявився не зовсім вдалим. Через несприятливі погодні умови Олександр втратив орієнтири та почав спускатися зовсім в іншому напрямку. Ніч йому довелося провести в другій кошарі, тоді як інші мешканці туристичного притулку в Лазещині забили на сполох та повідомили рятувальників. Останні одразу рушили в гори, задіявши механізм підняття всіх спеціальних служб, що зазвичай займаються пошуком туристів, які загубилися. Рівнянину поталанило натрапити на село Богдан, звідки він зателефонував своїм друзям, які й сповістили рятувальників». А ось що розповів з цього приводу сам Олександр Новак: — Насамперед я не «горе-турист» і в горах не вперше. Новий рік зустрічав у Карпатах вже восьмий раз, як завше в районі вершин Говерла і Петрос. При цьому, був там, як то кажуть, на цілком законних підставах — перед виходом на маршрут зареєструвався в контрольно-рятувальній службі в селі Лазещина, сплатив всі передбачені платежі за перебування на території заповідника, за ночівлю і за сходження на вершину гори Петрос. Якщо коротко, то другого січня я її таки підкорив, і саме з цього моменту все пішло трохи не так. Я почав спускатися і хотів наздогнати трьох рівнян, які побували на вершині переді мною, але погода раптово зіпсувалася. Видимість кілька метрів, мете сніг, під ногами обледенілий наст. Щоб не зірватися на каміння, мусив взяти трохи вбік і спускатися іншим схилом, ніж піднімався. А коли зійшов з вершини до підніжжя, зрозумів, що до стежини, яка прямує в бік Лазещини, мені навряд чи пробратися через глибокий сніг. Тому й продовжив спуск вниз, у бік села Богдан. Коли ж стемніло, облаштувався на нічліг, нарубав льодорубом дров, розпалив багаття, вирив снігову печеру... Наступного дня був у Богдані, найняв авто до Рахова і аж там зміг зарядити мобільний телефон і дати про себе знати друзям та рятувальникам. Хочу подякувати всім, хто за мене переживав, передусім рівнянам, які намагалися переконати рятувальників, що їхня робота — не сидіти в теплій хаті й матюкатися на мою адресу, а прикинути, куди я міг зайти і як мене можна врятувати. А ще декілька порад всім, хто надумає йти взимку в гори: не йти наодинці, обов’язково мати хороше спорядження, не сподіватися на безперебійну роботу мобільного зв’язку. Важливо знайти у собі сили вчасно відмовитися від підкорення вершини і завжди бути готовим розраховувати лише на себе. А рятувальникам хочеться побажати, щоб вони не сприймали туристів за дурнів, які не знати чого сунуться в гори і створюють їм зайві проблеми.
