Що станеться у нас зі спорудою, біля якої майже не буває людей і яка ніким не охороняється? Найбільш вірогідно, що цю споруду поступово знищать. Все металеве відпиляють і віднесуть на металобрухт, все скляне порозбивають, дерев’яне повідламують чи спалять. І на додачу накидають сміття, а зверху накладуть купу самі знаєте чого. І зроблять це не ворожі окупанти, не чужоземні поневолювачі і не заїжджі вандали.
Це зроблять наші рідненькі селюки, які звикли зневажати та нищити все, що поза їхньою садибою. Звісно, коли знають, що їм за це нічого не буде. Такі вже у нашого народу національні особливості. Тепер наш народ вільний від загарбників і сам вирішує як жити. І ось як він це робить. Років так із тридцять п’ять тому через вулицю Ленінську в Рівному влаштували ще один підземний перехід. Не у центрі, де переходи вже були, а на околиці, ближче до виїзду на Луцьк. Здавалося, що може бути краще? Ходи собі спокійно через перехід не ризикуючи потрапити під колеса автомобіля! Але селюки, які саме тоді масово переселялися до нового мікрорайону із ближніх та дальніх сіл, ходити через той перехід не забажали. Лізли по верху, періодично потрапляючи під колеса автотранспорту і зазнаючи при цьому травм. Інколи сумісних з життям, інколи навпаки. А щоб «городські» не подумали бути культурними і ходити через зручний перехід, там спочатку порозбивали усі ліхтарі, а потім влаштували у темному підземеллі неофіційну вбиральню, накладаючи ті самі всім відомі купки. У влади було два шляхи. Перший — навести у тому переході лад, тримати його чистим, світлим та під охороною, а тих, хто не йде переходом — штрафувати за порушення правил дорожнього руху. Дивись, і звикли би потроху ті селюки до цивілізації. Але ж влада у нас яка? Правильно — народна! Тому при владі тепер ті самі селюки, готові де завгодно накласти купу коли ніхто не дивиться! Тому був обраний інший шлях — на ремонт та облаштування злощасного переходу періодично виділяли кошти з бюджету, які кимсь успішно «освоювалися». А переходом як ніхто не ходив, так і не ходить. Хіба що коли виникне мала чи велика потреба. Так минали роки та десятиліття. Город Ровно став містом Рівним, вулиця Ленінська — Соборною, а селюки залишалися селюками. І врешті новообрана торік влада таки вирішила проблему того підземного переходу — замість нього тепер буде перехід наземний! Щоб знали «городські», як ті переходи влаштовувати! Бо ж планували та будували той та інші підземні переходи, через які населення не хоче ходити, кляті комуністичні окупанти! Тепер так не буде! Буде по-нашому! По-сільському!