Три протитуберкульозні лікарні та стаціонарні відділення по селах реформа охорони здоров’я на Рівненщині вже знищила. Згодом закриватимуть спеціалізовані відділення у районних лікарнях. Але чи на цьому зупиняться? Чиновники все повторюють фразу про покращення медицини. Проте самого покращення не бачать ні пацієнти, ні медичні працівники. Лікарі губляться у здогадах, яку ж медицину отримає Україна після закінчення реформи. Проте схиляємося до думки: кілька років про належну якість медичних послуг доведеться мріяти.
Деякі лікарі вважають, що потрібно було реформу починати не зі зміни структури охорони здоров’я, а зі створення страхової медицини. Проте страхова медицини нічого не дасть, якщо починати реформування лише із неї. Це не панацея. Це лише один із комплексних заходів у реформуванні. Якщо не будуть вирішені інші питання, то методика страхової медицини провалюватиметься. Тим паче у наших умовах, коли страхові компанії працюють не відповідно до усіх стандартів, а лише для того, щоб заробити. А заробляти кошти на охороні здоров’я не можна. Ми і так маємо приклад, як заробляють гроші на медикаментах. Реформа охорони здоров’я однозначно потрібна, хто б що не говорив. Але потрібно визначити мету реформування. Декларативно нині ставиться на покращення якості медичної допомоги. І це правильно. Але практика реалізації реформи показує, що вона направлена на економію коштів. Пов’язане це з тим, що у бюджеті не вистачає на охорону здоров’я. І той відсоток — 3,2 чи 3,5 відсотків — який щорічно затверджують на медицину у нас, мізерний. При таких коштах реформа ефективно здійснена не буде. За висновком ВООЗ, для того, щоб система охорони здоров’я працювала добре, потрібно не менше 5% від ВВП. Якщо менше, система розвалюється. І воно у нас так і є. От ми критикуємо Білорусію, але медицина там на високому рівні, тому що, на відміну від нас, держава там виділяє 7,5% від ВВП на охорону здоров’я. У Європі — до 10%. У нас теж у Конституції передбачений такий відсоток, але ніхто ніколи цього не виконував. Реформувати медицину потрібно було 20 років тому. І не знищувати тодішню систему охорони здоров’я Семашко, яка входить у чотири визнаних світових систем медицини. Система Семашко мала виражений профілактичний напрямок, основою її була диспансеризація, починаючи від ФАПів і закінчуючи обласними лікарнями. А потім вже йшла спеціалізована медична допомога. Правда, більша частина фінансів направлялася саме на спеціалізовані заклади, а на первинну ланку не вистачало. Для того, щоб медицина була у нас ефективною, потрібно було саму систему зберегти, просто змінивши пріоритети фінансування. Не потрібно було навіть збільшувати фінансування, лише змінити — головну частку направити на первинну ланку. Це хочуть зробити і за нинішньої реформи, створюючи центри первинної медико-санітарної допомоги. Але інститут сімейних лікарів не діятиме ефективно ще довго. По-перше, недостатньо спеціалістів. По-друге, потрібна перепідготовка. Це тягне за собою чималу проблему. На жаль, під час проведення реформи, не виділили місце безпосередньо медичному працівникові, а для успішного реформування першочергову увагу потрібно було приділяти саме медичним працівникам. Потрібно було підвищити стандарти їх матеріального захисту і матеріально зацікавити. А що ми маємо зараз? Зарплати медичних працівників — одна з найнижчих серед усіх галузей. Навіть у бюджетній галузі вона на 17% менша від зарплати працівників освіти, на 32% — від працівників культури і аж на 60% — від працівників промисловості. А в оновах законодавства про охорону здоров’я записано, що заробітна плата повинна бути на рівні середньої у промисловості. Ніхто не виконує цих положень. За 2012 рік середня зарплата у працівників медицини в області була 1634 гривні. Мало того, перепідготовку кадрів для нинішньої реформи роблять за рахунок самих же ж медиків. Реформа, якщо і далі так буде, буксуватиме. На перепідготовку ж повинні бути передбачені кошти, але цього не зробили. На курси підвищення кваліфікації лікарів відправляють за власний рахунок, відряджень не оплачують. От до мене звертався голова профкому Дубенської центральної районної лікарні. У них не виплачені відрядні та компенсаційні виплати працівникам, що були відправлені на курси протягом 2012 року, не погашена заборгованість за відрядні ще за 2011 рік у сільських закладах охорони здоров’я. Така ситуація у половини медзакладів області. Окрім того, не провели розрахунок в день звільнення, не виплатили грошову компенсацію за всі невикористані дні щорічної відпустки працівникам відділень швидкої медичної допомоги, що розташовані у сільській місцевості. Їх звільнили у зв’язку зі створенням центрів екстреної медичної допомоги. І хоч назад на роботу поновлювали, як люди після цього будуть працювати? Крім того, проект про сорокавідсоткова доплату працівникам швидкої допомоги, який підготували профспілки під цю реформу, півроку лежить у Кабміні. Хоч і обіцяли, що цю пропозицію приймуть. Поки не буде відпрацьована нова система і не будуть вирішені проблеми повного забезпечення сімейного лікаря, буде етап, коли і сімейного лікаря як такого не буде, і практика ведення і направлення хворих до спеціалістів страждатиме. Зараз, наприклад, вже порушуються санітарні норми: до сімейних лікарів влаштовуються черги і дітей, і дорослих разом. Система не відпрацьована. Тут якраз проблема у кваліфікації, підготовці сімейних лікарів. Таких спеціалістів нині дуже мало, недостатньо в Україні. Довгі роки пройдуть, поки будуть кваліфіковані фахівці. Звісно, помилки будуть. На лікарів вузького профілю реформування не впливає поки що. Але буде. Зараз триває перший етап — створення центрів ПМСД, а на другому етапі утворюватимуть госпітальні округи і у районних лікарнях ліквідовуватимуть певні спеціалізовані відділення. Їх переводитимуть на вищий рівень. Наприклад, один госпітальний округ об’єднуватиме кілька районів, то в одному районі буде кваліфікована допомога вузьких спеціалістів, а в інших її вже не буде. Закриють деякі спеціалізовані відділення. Терапевтичні відділення, наприклад, залишатимуться. А ось хірургічні, нейрохірургічні і т.д. будуть реорганізовані. Взагалі зі станом наших доріг, особливо узимку, коли у віддалені села дорогу можуть розчистити за тиждень після снігопадів, чи можна говорити по покращення для людей від цієї реформи? Все має вирішуватися у комплексі. Реформування швидкої допомоги оголосили з січня. Тепер медики страждають. Дзвонять їм: включаємо секундомір, за двадцять хвилин ви маєте бути у хворого. Ви уявляєте, як за такий час можна добратися по наших дорогах на тих машинах, які є? Це ж нереально. Ідеально, воно б звісно мало бути так, але для досягнення цього ідеалу, потрібно вирішити весь комплекс проблем, що існують, включно з дорогами. Відпрацьовану систему ламати не можна, тому я проти кардинальних змін. У нас вже є досвід — «весь мир до оснований мы разрушим, а потом...». Те ж саме і з медициною в Україні вийшло. Ми зруйнували стару систему. Для чого? Я працював ще за системи Семашка і я пам’ятаю, як карали не за те, що десь не зекономив, а за те, що не використав усіх виділених коштів. Потрібно було докорінно змінити лише систему фінансування, як я вже говорив. Потрібно було б звести у комплекс державне фінансування, благодійність і страхування. Але страхування добровільне. Воно в нас, в принципі, передбачене, але неефективне, тому що якщо системи охорони здоров’я нормальної не буде, то і страхування їй відповідатиме. Але має бути ще й державне соціальне страхування. Проектів щодо цього вже було чимало, але усі Верховна Рада відкидала. Хоча, як на мене, варто було прийняти якийсь проект, хоч і недосконалий, але потім вносити зміни. А так досі лише тривають розмови, якою ж має бути ця система. Є спеціалісти, які до цього часу не донесли ні медикам, ні спільноті, яку медицину ми будуємо. Ні один лікар не скаже, яку. Ми категорично вимагаємо, аби медикам залишили роботу. Слідкуємо, аби процес звільнення і реорганізації був у рамках закону. А там записано, що під час реорганізації повинні забезпечити працівників робочими місцями. Поки що без роботи лишався лише технічний персонал. Медичних вдалося влаштувати. Що буде далі, сказати важко. Медики висловлюють свої протести. Активність зростатиме, залежно від напруги. До нас звертаються із заявами постійно. Недавно до нас приходили працівники острозької протитуберкульозної лікарні. Медиків постійно турбує питання заробітної плати. Вони недоотримають 37,2% річної зарплати. У 2013 році така негативна тенденція зберігатиметься упродовж 11 місяців — фактично заробітна плата працівникам бюджетної сфери «заморожена», недоплати складуть майже квартальну зарплату за рік. Соціально незахищеними, на межі бідності опиняться молодший і середній медичний персонал та молоді спеціалісти (лікарі). Поряд з цим, Державним бюджет України на 2013 рік обмежено також права та пільги медпрацівників.
