З приводу політичних інтриг, які сьогодні ведуться на Рівненщині перед виборами до Верховної Ради України, розмовляємо із кандидатом наук з державного управління, завідувачем кафедри документознавства та інформаційної діяльності НУ «Острозька академія» Сергієм Штурхецьким.
— Чому мовчать рівненські політологи? — Найпопулярніші нині політичні прогнози — від астрологів і ворожок. Воно й не дивно. Тоді, коли не визначено правила гри та не піддаються логічному аналізу дії основних гравців — політологи мовчать. Я ризикну висловити лише свою суб’єктивну думку стосовно подій. Чогось, зрозуміло, як безпосередній свідок багатьох домовленостей, сказати не можу, а про щось — і не знаю. — Невже настільки все туманно на вітчизняному політичному обрії? — Насамперед — у правилах гри, тобто у законодавстві про вибори. У нас є давня українська традиція — змінювати закон за півроку або за місяць до виборів. Є ймовірність, що і ці вибори будуть «традиційними», тобто закон невдовзі «удосконалять». І якщо стосовно кількості округів вже ніби мова не йде (існувала думка, що у Рівненській області слід зробити чотири округи, а не п’ять, як є зараз), то інші новації — про прохідний бар’єр та можливість висуватися кандидату одночасно і за партійним списком, і за мажоритарним округом — ще можуть стати реальністю після рішення Конституційного Суду. — Сьогодні ми можемо прогнозувати, хто переможе на цих виборах? — Від виборів виграють усі, якщо вони будуть чесними. Виграє влада — бо це ж теж місцеві люди, які, сподіваюся, хочуть і надалі жити в області і чесно дивитися сусідам в очі. Виграє опозиція — бо яким би для неї не був результат, здобутий у чесній боротьбі, вона приречена на виграш. Тільки, схоже, ні влада, ні опозиція цим (думкою про чесні вибори) особливо не переймається, кожна із сторін напрацьовує свої сценарії. — Уже є сценарії? — Про них постійно говорять. Ще рік тому під час «круглого столу» у Рівному, організованого Асоціацією політологів, прозвучала теза: «Влада знає, для чого їй виграти ці вибори, для неї — це питання подальшого існування, але не знає, як це зробити». Опозиція ж не має у своєму розпорядженні особистостей з такою сильною мотивацією — витрачати гроші і зусилля — щоб потім у парламенті блокувати трибуну, а не займатися «державними справами». Наприклад, ділити бюджет чи розподіляти тендери… І у цьому питанні не можна особливо нарікати на опозицію за несміливість. Якщо ти «бізнесмен», то повинен тричі подумати, чи можеш ти ризикувати бізнесом і людьми, які працюють у тебе. Якщо «чесний політик» — то чудово розумієш, що в тебе не вистачить грошей… — На що сподівається влада? — Вона, за висловом сталінського ботаніка, не сподівається на милість від електорату, вона — працює, щоб взяти цю милість собі. Схоже, в облдержадміністрації вже знають і те, за яким законом відбуватимуться вибори, і те, хто піде по яких округах. Розповідають, що узгодження провладні кандидати проходили в Адміністрації Президента. Деякі — не один раз. З ними проводили серйозну співбесіду, і вони змушені були наводити вагомі аргументи і йти на певні умови. Вага цих аргументів може оцінюватися не однією валізою. Умови — від незаперечної лояльності (це навіть не обговорювалося) до повного фінансування своєї виборчої кампанії. Якщо робити прогноз суто політологічними мірками, то Партія регіонів не може розраховувати в області більше від свого «історичного максимуму» у 12-20 відсотків. Все, що візьме партія влади більше від цього, може бути пояснено неабиякою здатністю переконувати виборців у своїй правоті. Але, скоріше за все, ця здатність лежить за площиною політології і, можливо, навіть за полем вітчизняного законодавства. — Ви кажете, що персоналії кандидатів від влади по мажоритарних округах вже визначені? — Я, на щастя, як і ви, не буваю ні на нарадах в облдержадміністрації, ні на співбесідах. Тож можемо говорити лише про явні речі. Дубенський округ «пообіцяли» Данилу Корилкевичу, він там активно працює, причому як традиційними для себе методами (щотижневі міжрайонні наради, роздача велосипедів і постійна присутність у місцевих ЗМІ), так і нетрадиційними (створення фонду громад, заснування газети). Проблема Корилкевича в тому, що і новітні методи в його виконанні виглядають не дуже переконливо, та й той факт, що він за рік до виборів почав свою кампанію (з 1 квітня від моменту призначення головою Дубенської РДА), може зіграти з ним злий жарт. Та й із підтримкою влади не все так однозначно — з одного боку, йому дозволили йти «позапартійним», позаяк у «регіонала» виграти на півдні області шанси малі, з іншого — капітальних видатків на «його» округ практично не дають, ще й на нарадах в облдержадміністрації при першій-ліпшій нагоді «милять шию» за невиконання плану. Ще свого слова не сказав і Сергій Костючко, який, кажуть, не дуже лояльно ставиться до перспектив свого заклятого друга Корилкевича. — А голова облдержадміністрації Василь Берташ буде брати участь у виборах? — У своєму останньому інтерв’ю Берташ сказав, що балотуватися не буде, а як голова організовуватиме виборчий процес. І це — не бравада чи бажання сплутати карти. У цих словах — скоріше, біль. Дійсно, в Адміністрації Президента заборонили «губернаторам» іти на вибори. Тому все частіше Василь Берташ з’являється на своєму «базовому» Дубровицькому окрузі, зокрема, у Рокитнівському районі разом із своїм політичним вчителем Миколою Сорокою. Проблем із капітальними видатками на північні райони останнім часом немає — будують школи і лікарні, купують шкільні автобуси і ремонтують дороги. Все інше — справа техніки, чи то пак, технологій, які поки що не давали успіху пану Сороці в Рівному на виборах міського голови чи деінде, але можуть дозволити «регіоналам» почуватися доволі впевнено. Крім того, Василь Берташ безпосередньо керує кампанією свого першого заступника Анатолія Юхименка, якому, схоже, «віддають» Гощанський округ. Пан Юхименко теж не оригінальний і використовуватиме виборчий арсенал, «обкатаний» на місцевих виборах 2010-го, коли він виграв «мажоритарку» в Корці, підтримуючи тісний контакт із монастирем. У Корці Юхименку (принаймні він так думає) можна буде не приховувати своєї партійної приналежності. — Чи не найбільший Сарненський округ «відданий», за сценарієм влади, буде кому? — У партії влади — свої домовленості. Виборча шахівниця Рівного розробляється у Києві. Тому, найвірогідніше, що Сарни разом з Костополем та Березним влада віддала своїм партнерам з Народної партії, конкретно — Миколі Шершуну. Його досвід виборчих кампаній, думаю, відомий і з погляду політології, мабуть, не дуже цікавий. Але ефективний з точки зору результату. — А що ж опозиція? — А тут все набагато складніше. Навіть не маючи причетності до влади, її кроки передбачити набагато легше, ніж кроки опозиції. Виборча динаміка ще із 90-х років чітко вказує на те, що політики, які позиціонують себе як національно-демократичні сили, отримують 75-80% голосів виборців. Переважну більшість. Але — всі разом. Сьогодні важко передбачити, наскільки строкатою буде політична ковдра демократів. Скажу лишень, що і опозиційний сценарій виборів для Рівненщини пишеться в Києві. Перші результати ніби є. Не знаю, чи про це можна говорити як про факт, але невдовзі опозиція продемонструє рівнянам свого «єдиного і неповторного» кандидата по обласному центру, а потім — і по всіх інших округах. Бо саме обласний центр ні в які сценарії не «вписувався». — Так, звичайно ж, найцікавішою буде «битва за Рівне». Але про це — у наступному номері «РВ».
