Продовжуємо розмову про майбутні парламентські вибори із Сергієм Штурхецьким, кандидатом наук з державного управління, завідувачем кафедри документознавства та інформаційної діяльності НУ «Острозька академія». Обговорюємо особливості політичної «битви» за Рівне.
— Рівне ніколи і нічим особливо не приваблювало завойовників. Зрештою, у стратегічному плані сусідній Здолбунів із його вузловою залізничною станцією — важливіший. Це стосується і амбіцій політиків. Тому навряд на наші терени зайде хтось із київських «парашутистів» — діячів загальнонаціонального масштабу. Будемо обирати з-поміж «своїх». Або ж серед хмельницьких і львівських, які майже стали рівнянами. — Вибори у Рівному традиційно відрізняються від змагань кандидатів у інших округах. Які особливості нинішньої кампанії? — Так, боротьба за Рівне буде, мабуть, найнесподіванішою і найтехнологічнішою. Ми говоримо саме про технологічність, а не про якісь грубі фальсифікації, яких, сподіваюся, вдасться уникнути. Та і виборець у Рівному «важкий» — освічений, більш-менш заможний… Принаймні набагато більше поінформований. Рівнян не візьмеш гречкою чи безкоштовною газетою. Хоча і це на виборах буде. Шампанське, цукерки, макарони — точний список продуктів зможемо визначити після того, як побачимо список офіційно зареєстрованих кандидатів. Але, звісно, той кандидат, який тільки на харчі зробить свою ставку, буде у програші. Адже важливою складовою успішної кампанії стане створення хорошої юридичної команди, чіткої взаємодії членів виборчих комісій. — У боротьбі за Рівне, попри прогнозовано велику кількість кандидатів, змагатимуться, по суті, двоє — найбільш сильних з точки зору опозиції і влади. Але можуть бути несподіванки. Чи допускаєте, що в цій боротьбі між двома може виграти третій? — Цілком можливо. І це довели, скажімо, вибори 1998-го, коли у «принциповому» протистоянні зійшлися Юрій Луценко і Микола Несенюк. Виграв тоді третій. Нездатність домовитися між собою двох рівнян віддала перемогу «гастролеру» Павлу Мовчану. Голоси виборців обласного центру й цього разу будуть «розірваними» між багатьма кандидатами, що може призвести до перемоги того, хто набере 15-20% голосів, у кількісному виразі — «всього» 15-18 тисяч виборців. Цю технологію «розриву» влада досить ефективно використала на місцевих виборах. — Ми вже можемо сьогодні говорити про персоналії кандидатів? Зокрема, про отих двох, на які робить ставку зі свого боку — опозиція, з іншого — влада. — Хіба що про тих людей, амбіції яких змінити розмірене провінційне життя на «сірі» будні парламентаря важко приховати. Ось взяти для прикладу власника льонокомбінату Олега Червонюка, який вже привіз у Рівне свою політтехнологічну команду з Хмельницького. Під час останньої з ним розмови він щиро (як мені здалося) відповів на пряме запитання щодо його балотування: «Це буде обумовлено інтересами і ризиками для підприємства». Він уже набирає людей для роботи у дільничних комісіях, видає свою газету, «світиться» на благодійних імпрезах... І це все свідчить про серйозність його намірів. До того ж, ніхто у Рівному точно не знає, які зв’язки у Червонюка із вищим керівництвом держави — скоріше за все, зв’язки такі, що дозволяють йому самостійно, без участі облдержадміністрації, вирішувати свої питання... — Але з її благословення. Більше того, про Червонюка говорять як і про можливого кандидата від влади, яка, звісно ж, на широкий загал це не буде афішувати. Або ж, якщо провладним кандидатом «призначать» Хомка, то про можливість Червонюка стати отим третім, який може несподівано перемогти на виборах. — «Кандидат від влади», який обов’язково вже є визначеним, чи то пак, призначеним, не буде показувати свій «регіональний» партквиток. Така ситуація стане типовою для всієї Західної України. Але от хто цей «законспірований» кандидат — поки що велика таємниця для загалу. — Які шанси у Володимира Хомка бути все ж призначеним кандидатом від влади? Те, що бажання піти в парламент у нього є, вже не викликає сумнівів. — Можливо, з цим пов’язана його активність у сфері комунальних реформ? Для наступника розчищає дорогу… Звісно, що пан Володимир розповідає на всіх кутках, що він не хоче втягуватися в політичні ігри… Але хто його питатиме? Поклали на стіл голові облдержадміністрації результати соцопитування — той звично підняв телефон і наказав своєму підлеглому іти. А до волі «губернатора» (незалежно від персоналій) пан Хомко вже років зо сім прислухається. Виграші «регіоналів» очевидні — ніби не висуваючи провладного кандидата, вони лояльну (щоб не сказати — залежну) людину у Верховну Раду від Рівного проводять. Але у Хомка будуть і певні труднощі — йому потрібно буде пояснити рівнянам, чому він хоче вже восени переїхати у свою приватизовану за 25 грн. київську квартиру, якщо у 2010 році «підписав контракт» з городянами на 5 років керувати обласним центром. Хоча це не головна перешкода до його балотування. Висунення Хомка відбудеться за певних умов, і однією з головних цих умов є те, чи домовиться опозиція про єдиного кандидата в Рівному. З цим «єдиним», усі розуміють, позмагатися зможе лише Хомко. — Так ніби ж опозиція вже все вирішила… — Скажу так — переговори вийшли на фінішну пряму. І доля рівненського округу традиційно вирішилась в столиці. В обмін на те, що Олег Тягнибок не висуває «свободівський» список на виборах, йому запропонували обрати мажоритарні округи, в яких його однопартійцям має допомагати вся опозиція. Так Рівне потрапило у поле впливу «Свободи» загалом і Олега Осуховського зокрема. Тривають консультації, не всім це подобається, але ризики вийти на вибори кількома «демократичними» кандидатами і програти — занадто високі. Тому є завжди взаємопов’язані протилежності — «інь» і «янь», «чорне» і «біле», Хомко і Осуховський… Така-от діалектика політична виходить. — А які можливі інші варіанти? — Уявімо собі гіпотетично, що ласі до грошей політтехнологи підносять Тягнибоку соціологію, де в нього 10% голосів. Він, знайшовши якийсь привід, гучно гримає дверима перед демократами і йде на вибори своїм списком. Тоді опозиції доведеться гарячково шукати заміну… Ні, звісно, Осуховський залишиться, але у виборчу кампанію має увійти хтось від «об’єднаної опозиції». Скоріше за все, це буде Галина Кульчинська. Тоді Володимир Хомко спокійно досидить свій термін у кріслі міського голови. До речі, кандидатура Кульчинської є досить компромісною і обговорювалася в Києві давно, і мабуть, не лише в офісах опозиційних партій. Єдине, що може додати гірчинки до кампанії Кульчинської — це, звісно, Осуховський… І ще — досвід (точніше, відсутність такого досвіду) передвиборчої боротьби. На місцевих виборах жителі Рівного буквально поклали до ніг пані Галини мандат депутата облради. Тому, мабуть, їй не варто легковажити і цього разу, не «вмикаючись» в кампанію, а надривно виконуючи обов’язки заступниці міського голови. — З іншого боку, така ж можливість — піти на вибори за підтримки «Батьківщини» є, точніше, була і у Володимира Хомка. Як це не парадоксально. Кажуть, що такі перспективи перед Хомком були окреслені, з умовою, що представник від опозиції Юрій Запорожець, якого нещодавно призначили керівником фракції «Батьківщина» у міськраді, буде обраний секретарем міськради. А посада ця вагома — у разі обрання Хомка депутатом саме секретар виконуватиме обов’язки голови... — ...і доки будуть призначені нові вибори міського голови (цього при «правильному» складі Верховної Ради може і не відбутися впродовж трьох років), буде достатньо часу, щоб покерувати містом. Але це доволі складний сценарій. По-перше, знаючи апетити хлопців з облдержадміністрації, можемо стверджувати, що у разі виборчого походу Хомка на його крісло міського голови претендуватиме або теперішній секретар Рівнеради Андрій Грещук, або хтось із «своїх» для «регіоналів». По-друге, і сам Володимир Хомко почав вірити у свою політичну зірку, і домовлятися із «слабкою», на його думку, опозицією, він не має особливого бажання. — Є ще одна людина, яка має шанси стати все тим же третім кандидатом, що може виграти вибори, — Віктор Матчук, нинішній народний депутат. Але він чомусь мовчить. — Поки що він змушений відсторонено спостерігати за виборчою кампанією. Проблеми у нього все ті ж — вірність «Нашій Україні», яка на цих виборах не є серйозним гравцем. Ще п’ять років тому йому сподобалася фраза одного політолога про те, що «наступає ера політичних супермаркетів». Так-от «Наша Україна» — це більше не політичний супермаркет, не знаю навіть, чи залишився продовольчий магазин з такою назвою у Здолбунові. У той же час Матчук також зберіг технологічний штаб, «світиться» у ЗМІ, заснував благодійний фонд свого імені. Ігноруючи обласний Комітет опору диктатурі (КОД), він став завсідником київського загальнонаціонального КОДу. За останній рік у столиці у Матчука закріпилися високі зв’язки, він дозволяє собі виступати проти волі Віктора Ющенка і у той же час, схоже, йому сподобалося бути нардепом… Теперішній олімпійський спокій Матчука стосовно виборів у Рівному може бути пояснений тільки одним — він вже собі «забронював» високе «прохідне» місце у списках. І скоріше за все, не у списках «Нашої України». Зрештою, «фактор Матчука», якби навіть він і не пішов взагалі на вибори, буде достатньо впливовим на перебіг рівненських політичних перегонів.
