Рівнянка Надія Любчик у суді доводить право свого 81-річного батька на двокімнатну квартиру на вулиці Гагаріна, в якій він мешкає майже все життя. Адже, стверджує жінка, шахраї, скориставшись тим, що у батька після інсульту з’явилися психічні розлади, спонукали його підписати договір про продаж житла.
— Після перенесеного інсульту мій батько неадекватно поводився, — розповіла п. Любчик. — Але я шкодувала його і не оформляла у спецзаклад. Якийсь час мешкала біля нього, доглядала. Але він виганяв мене, звинувачуючи у тому, що хочу його отруїти. Тому я вибралася від батька. А він почав брати на квартиру квартирантів. Причому переважно якихось непутящих, якийсь час у нього жили навіть наркомани. Після цього у батька зник з дому паспорт. Я відновила йому цей документ, сподівалася, що на цьому неприємності закінчилися. Два роки тому я поїхала у відпустку в Горлівку Донецької області, щоб відвідати могилу покійної мами. Коли повернулася, сусіди розповіли мені, що до батька приходили якісь люди, переконували переписати на них квартиру. Натомість обіцяли платити щомісячно по 1000 грн. і доглядати батька до смерті. Це була якась жінка на ім’я Надія зі своїм зятем. Вони справді возили батька в Одесу на курорт, подарували йому мобільний телефон, давали гроші. Надія, в якої начебто із батьком закрутився роман, працювала санітаркою у лікарні. Тож, як я потім дізналася, вона приводила якусь жінку, щоб робила батьку якісь уколи, давала таблетки. Що це були за препарати — хтозна. Я намагалася з’ясувати все у батька. Але він уникав мене, закривався в квартирі і не відчиняв. Я порадилася з юристом з цього приводу, але він мені сказав, що батько має цілковите право сам вирішувати, хто за ним має доглядати. Тому я змирилася із ситуацією. Аж якось одного разу моя донька пішла до мого батька прибирати і випадково в шухляді побачила завірений нотаріусом договір купівлі-продажу квартири цій Надії начебто за 250 тисяч гривень. Коли я запитала батька про цей договір, то він не пам’ятав нічого. Адже він нічого про нинішні події пригадати не може, а лише пам’ятає події далекого минулого. Потім, коли в його голові настало просвітління, батько вже пригадав, що підписував якийсь порожній папірець, бо йому сказали, що це договір про його довічне утримання. Мовляв, Надія пообіцяла жити з ним і доглядати за ним. Ці шахраї, як згодом я з’ясувала, справді відкрили батьку рахунок у банку, але поклали на нього не 250 тисяч гривень, як було записано у договорі, а лише 20 тисяч. Я до батька, коли він був при ясній свідомості, й кажу: «Що ж ти наробив?». Він кинувся телефонувати знайомому адвокату. За порадою адвоката я звернулася у суд, щоб визнати батька недієздатним. Якось мені вдалося вмовити його піти до психіатра і зробити психіатричну експертизу. Хоч до цього він ніяк на це не погоджувався. Натомість Надія подала зустрічний позов про виселення мого батька з квартири. У позовній заяві пояснювала, що придбала квартиру для своєї матері, бо, мовляв, мій батько, продавши житло, збирався переселитися жити до мене. Це при тому, що я живу разом з донькою в однокімнатній малосімейній квартирі на дев’ятому поверсі без ліфта. Суд таки визнав мого батька недієздатним. Тепер я виступаю у суді його представником і добиваюся скасування договору купівлі-продажу квартири. До речі, останньою квартиранткою у мого батька була якась непутяща дівчина. З весни вона десь зникла. Але її речі у квартирі батька залишилися. То я думаю, чи не спільниця вона цих аферистів. Адже, як вдалося з’ясувати нашому адвокату в БТІ, ця Надія не вперше купує квартири. Я намагалася привернути увагу до цього правоохоронних органів. Але у міській прокуратурі мені відповіли, що для порушення кримінальної справи немає підстав. Порадили звернутися до суду, що я й зробила. Поспілкуватися з пані Надією, щоб вислухати її версію з цього приводу, не вдалося. Її номер мобільного телефону більше не обслуговується. А за домашнім телефоном, вказаним жінкою у суді, ніхто не відповідає.
