Що таке підліткова булімія

Розлади харчової поведінки набувають у розвинених країнах масштабів епідемії. За даними статистики, жертвами надмірного апетиту тільки в США стали 4 мільйони молодих людей, які їдять набагато більше від норми і мають підвищену вагу. Однак булімія — все ж не синонім ожиріння, хоча найчастіше вона справді призводить до набирання не одного десятка зайвих кілограмів. Це психічний розлад, при якому у хворого періодично виникає неприродний, просто "вовчий" апетит, наслідком якого стають повторювані харчові "напади".

Напади шаленого апетиту можуть відбуватися з підлітком епізодично протягом дня або тільки вночі. Деякі люди, які страждають на булімію, їдять постійно, не закриваючи рота. Під час цих "нападів обжерливості" гастрономічні наркомани за короткий час поглинають величезну кількість калорійної їжі. У такі хвилини вони повністю втрачають контроль над собою і просто не усвідомлюють, скільки з`їли, й зупинитися вже не можуть. Після нападу такі люди починають відчувати сильну відразу до себе і відчуття провини за свою поведінку, до цього приєднується панічний страх погладшати. Тому вони викликають у себе блювоту, вживають проносні засоби, щоб вивести зі свого організму їжу. Таке позбавлення від з'їденого лише наближає відчуття голоду і підвищує ймовірність чергового нападу. Згодом вдаватися до очищення шлунка доводиться все частіше. Саме тому багато хворих на булімію часто не виглядають товстими, а навіть навпаки. За статистикою, в основну групу ризику булімії входять дівчата, починаючи з 13 років. Найвищий пік розвитку і клінічних проявів хвороби припадає на 17-18 років або 20-22 роки. Це психічне захворювання виснажує не тільки нервову систему, але і весь організм. Особливо сильно страждає шлунково-кишковий тракт. При поглинанні надмірної кількості їжі стінки шлунка сильно розтягуються (аж до розриву), а блювота викликає зневоднення і подразнення стравоходу. Крім того, кислота зі шлунка може пошкодити емаль зубів. Крайній ступінь булімії може спричинити гостру серцеву недостатність і смерть. Підтвердження цьому — історія короля рок-н-ролу Елвіса Преслі.

Жити, щоб їсти

Побачивши, як щасливо і спокійно посміхається уві сні щойно погодоване мамою немовля, розумієш, що споживання їжі — це не просто задоволення природної потреби, але ще і одна з найбільших насолод в житті. Однак для більшості з нас — все ж не єдина. На жаль, іноді це задоволення витісняє всі інші, і тоді їжа стає нав'язливою ідеєю, засобом від усіх бід, ключем до вирішення всіх проблем. У підлітків дві реакції на стрес. В одних від переживань їжа в горло не лізе, інші активно "заїдають" будь-який психологічний дискомфорт чимось смачненьким. Представники другої категорії й відносяться до групи ризику по булімії. Спочатку вони багато їдять лише при стресі, але згодом вже будь-яка неприємність або просто банальна нудьга викликає потяг до їжі. Думки про їжу стають головним змістом життя. Пацієнт вже не здатний зосередитися на роботі, навчанні, сім`ї, він не може навіть думати про особисте життя. Це можна вважати захворюванням. Крім нервової, відома ще й вторинна булімія. Вона зустрічається при деяких захворюваннях нервової й ендокринної систем, а також при психічних розладах. Але це вже тема для окремої розмови. Булімія поширена набагато ширше, ніж анорексія. Проте її набагато складніше розпізнати. Визначити анорексика легко за надмірною худорлявістю, синявою під очима. А ось у більшості дівчат, які страждають на булімію, зберігається нормальна вага і цілком здоровий вигляд. Хіба що вони іноді можуть скаржитися на проблеми зі шлунком. Ну, а в кого з сучасних дітей таких проблем немає? Ерозія зубної емалі теж на сьогодні не рідкість. Стрибки ваги, депресії і нерозуміння серед однолітків — не дивина в 16 років. Чим раніше розпочати лікування, тим вища його ефективність і, до речі, нижча вартість (можна обійтися лише кваліфікованою психотерапією). У тяжких випадках пацієнтам може знадобитися госпіталізація, інші хворі можуть перебувати на амбулаторному лікуванні. Цю хворобу лікують два спеціалісти: психотерапевт (або психіатр) і дієтолог. Обійтися лише допомогою спеціаліста з лікувального харчування неможливо, адже в основі захворювання лежать глибокі психологічні травми, постійні тривожні переживання. Тому, на жаль, вилікуватися від цієї недуги, просто опанувавши себе, неможливо. Дуже важливо, щоб родичі проявляли розуміння і терпіння і не звинувачували хворих на булімію у відсутності сили волі, а допомагали боротися з хворобою. Відновлення займає багато часу, і багато залежить від наполегливого бажання вилікуватися самої людини. Але психотерапевт також обов'язково працює і з родиною пацієнта. Його завдання — скорегувати стосунки, що склалися між членами сім'ї так, щоб хворий не відчував відчуження, а любов близьких.