Професор-еколог Йосип Гриб, перебуваючи у Рівному, зателефонував у редакцію "РВ" з пропозицією висловити свою думку щодо стану річки Устя та причин частої масової загибелі у ній риби. Науковець добре обізнаний з цими проблемами і стверджує, що Устя — одна із двох тисяч маленьких річок України, які стали жертвами урбанізації. Він зауважує, що дефіцит кисню у річковій воді, який виникає в умовах спеки (а саме це найчастіше називають причиною мору риби) — це ще півбіди. Більше шкоди від зливних вод.
Розповідає Йосип Гриб, професор-еколог Інституту мікробіології і вірусології ім. Д. Заболотного НАН України: — Щоб милуватися природою, потрібно вкладати кошти і впроваджувати компенсаційні заходи. Необхідно прибрати з берегів і водної поверхні сміття та пластикові пляшки, викошувати зарослі високої водяної рослинності. Екологічний оптимум заростання має сягати 11-12%, а у нас заростає 50-60% водної поверхні. Необхідно навести порядок в басейні самої річки та її притоках. По кожному джерельцю та притоці провести веслові рейди, знайти самовільний скид каналізації у потічки і навести лад у прибережній смузі водоохоронних зон. До того ж, атмосферні опади та поверхневий стік постійно вносять домішки — важкі метали, що потрапляють в атмосферу від роботи котелень, викидів автотранспорту, від міндобрив тощо. Накопичуючись у рибі, вони начебто не виявляють певної дії — перебувають у підпорогових концентраціях. А коли змінюються реакції середовища, як-от підвищення температури, риба гине. На небезпечній ділянці можна було б встановити рятувальні комірки — фонтани на руслі річки. Це б і місто прикрашало, і рибі допомогло. Або можна вздовж русла прокласти водопровідні труби і подавати розсіяні фонтани води. Те, що ми бачили на ділянці Усті від стадіону до підпірної греблі — "квіточки". Справжні проблеми ми бачимо у "гадючнику", що формується нижче Рівного, біля сіл Великий Олексин і Зозів. Технічний став Шпанівського цукрозаводу, який нині не працює, щорічно наповнюється твердим стоком мулу. Щороку він наповнюється мулом від житлово-промислового комплексу міста. І хоч дехто говорить, що нічого у воду не скидають, вода має чорний неприємний вигляд та запах, а із риб водиться лише вселенець ротан. А колись тут ловились здоровенні коропи і жили лебеді. До речі, нині в Усті вище Здолбунова водиться форель! Перед греблею ставу колись була кількаметрова глибина, тепер там мілко. Виникло питання — куди дівати токсичний мул. Використовувати у землеробстві його не можна, хіба що брекетувати і захоронити десь. Розроблено технічний проект реабілітації річки Устя, навіть захищена кандидатська дисертація. Але не вирішене основне питання — підвищення водності річки. Саме лише поглиблення Усті користі не принесе, бо у річку потрапить ще більше брудної води з міста, а водообміну так і не буде. Можливе рішення — перекачування частини стоку від Горині, на це потрібні великі капіталовкладення, та й якість цієї річкової води далека від ідеальної. Другим варіантом є збільшення лісистості, що дозволить підняти рівень грунтових вод і забезпечить їх обмін та зниження випаровування із зарослої очеретом заболоченої заплави нижче Здолбунова. Потрібно ліквідувати болота і перетворити малі ставки у великі. Третій, звичайно ж, найгірший варіант — перетворення річки у колектор стічних вод, хоча тоді Устя вже окрасою Рівного не буде. Нагадаємо: цього року риба в Усті гинула тричі. За даними лабораторії Рівненського обласного управління водних ресурсів, під час останнього мору, окрім малого вмісту розчинного кисню у воді, у річці поблизу проспекту Миру у 6,9 раза були перевищені норми вмісту азоту амонійного, в 1,6 раза — фосфатів, в 4,5 раза — завислих речовин.
