Цих людей називають «польовими агітаторами». На відміну від професійних агітаторів, яким довіряють говорити від імені партії, ці люди здебільшого мовчки роздають пропагандистську літературу або ж просто розмахують прапорами на вулицях, завченими короткими фразами спілкуються з перехожими, вигукують відповідні гасла на пікетах. Дуже часто незалежно від особистих політичних вподобань. Де більше платять — за того й агітують. Щоправда, великої різниці в сумах на агітаційні послуги, як нам вдалося з’ясувати, немає — в середньому «польовому агітатору» платять 5060 гривень за добу. Як правило, роль «польового агітатора» найбільше «приміряють» пенсіонери і студенти — тільки тому, що основні доходи в них мізерні. Однак трапляються й такі, що освоюють цю роботу й на період відпусток.
Офіційних прейскурантів за агітаційні послуги не існує, запевняють у штабах обласних політичних організацій, і переконують: люди працюють винятково за ідею. І самі агітатори зізнаватись у доходах від політики не хочуть. Кажуть, якщо й перепадає якась копійка, то це тільки як відшкодування за витрачений час. Більш охоче керівники деяких штабів розповідають про витрати на агітацію своїх політичних опонентів. Однак вдаватись до переказу фінансових відомостей, з якими вони поділились, не будемо: важко сказати, що з почутого — правда, а що — та сама політична агітація, або «чорний піар». Єдиний напрям агітаційної роботи, про оплату якої політики не бояться говорити відкрито — це робота агітаторів у наметах. В їхні обов’язки входить розповсюдження агітаційної літератури та збирання підписів: в оранжевих наметах — за скасування депутатської недоторканності, в біло-голубих — щодо доцільності вступу в НАТО. І в тих і в інших люди отримують все ті ж 5060 гривень за день. Загалом усі без винятку політичні партії на ці ділянки роботи намагаються поставити вже перевірених попередніми виборами людей. Щоправда, трапляються перебіжчики — тільки тому, що, кажуть, деякі агітатори й досі обіцяні гроші за відпрацьовані минулорічні вибори не отримали. Тож ідуть до політичних конкурентів своїх роботодавців, сподіваючись, що ті не обдурять. Дещо менше заробляють так звані прапороносці — це ті хлопці й дівчата, одягнуті в амуніцію тієї чи іншої партії, які стоять купкою посеред вулиці і щосили розмахують прапорами. Один з найважливіших напрямів на завершальному етапі виборів — це робота в окружних та дільничних комісіях. Відповідно до закону, за це гроші отримують тільки голова комісії, його заступник та секретар. Решта — члени комісій та спостерігачі — на ввесь період виборів і аж до оголошення офіційних результатів мають працювати на громадських засадах. — Голова окружної виборчої комісії цього разу отримає за свою роботу 600 гривень, — розповідає голова ОВК №155 Петро Віхастий. — Заступнику передбачено 575 гривень, а секретарю — 545 гривень. Оклади від виборів до виборів особливо не змінюються. Зрозуміло, що цих грошей дуже мало, тому постійно виникає проблема з добором професійних кадрів. Здебільшого за такі гроші погоджуються працювати тільки пенсіонери. Що стосується членів комісій та спостерігачів, то згідно з законом за свою роботу вони від держави нічого не отримують. Чи отримують вони якісь кошти від своїх політичних партій — про це потрібно питати у виборчих штабах. Керівники штабів про ці суми, звичайно, нічого не говорять. Втім, як свідчить практика попередніх виборів, члени комісій за день виборів і ніч підрахунку голосів у середньому отримують 250 гривень. Офіційні ж спостерігачі від політичних партій на порядок менше.
