На перший погляд робота радників голови облдержадміністрації непомітна. Але якщо за їхні поради керівник області готовий платити зарплатню з бюджету, надавати їм робоче місце і телефон, то, очевидно, комусь-таки ця служба потрібна. Зміст порад, щоправда, не розголошується, та й про особи радників в облдержадміністрації говорять неохоче.
Отож пан Матчук, як і інші його колеги-«губернатори», має близько десятка позаштатних та чотири штатних радники, які одержують зарплатню за те, що дають цінні поради заклопотаному голові. Тих, хто буде йому радити, пан голова обирає сам, без будь-яких конкурсів, керуючись власними уявленнями про рівень обізнаності у конкретній галузі того чи іншого претендента на цю посаду, яка прирівняна до посади спеціаліста облдержадміністрації. Така схема призначення цінних порадників п.Матчуку зручна, їхньою роботою він задоволений і нікого звільняти не збирається. Штатними радниками Матчука нині працюють Віталій Шабунін, Олексій Кособуцький, Віктор Михальчук та Олександр Дмитренко (останні двоє мають право суміщати цю посаду з іншою роботою). Їхні повноваження визначає сам голова, як і частоту і тематику зустрічей з ними.
«Ми не сіємо, не оремо… Ми турботою про майбутнє живемо» Посада радника для небідного костопільського підприємця Олексія Кособуцького — навряд чи основний засіб для того, щоб прогодувати сім’ю. Але оскільки пан Олексій має честь очолювати виконком обласної парторганізації «Нашої України» (головою якої є пан Матчук), то, вочевидь, логіка призначення Кособуцького на посаду ні в кого не викликала запитань. Віталій Шабунін — наймолодший з депутатів Рівненської міськради — торік ледь не став радником віце-прем’єра Івана Васюника. З тих пір пан Шабунін пропадає здебільшого у Києві — але не тому, що працевлаштувався у Кабміні (Васюник, зрештою, свого слова не дотримав), а винятково з міркувань користі для молодих рівнян зокрема і всіх українців взагалі. Зі слів пана Шабуніна, востаннє він спілкувався з головою облдержадміністрації щодо «концепції українського молодіжного проекту», основна ідея якого — «знівелювати пасивність молоді, яку вона продемонструвала на останніх виборах міського голови». По суті, пан Шабунін зараз вибиває фінансування на новий молодіжний Інтернет-сайт і на проведення зустрічей студентів з успішними молодими бізнесменами та політиками. Про те, що пан Михальчук є радником голови ОДА із зовнішньоекономічної діяльності, його колеги таки повідомили. Однак детальніше про цю персону говорити не захотіли. Та й що там говорити, якщо навіть сам пан Матчук зізнався, що не пам’ятає, де раніше працював пан Михальчук. Єдине, що спадає на думку — чи не той це Віктор Михальчук, який займає посаду директора зі стратегічного планування Insight Group — однієї консалтингової компанії. Але у номінації «найтаємничіший» радник, без сумніву, перемагає Олександр Дмитренко. Більше того, автори думають, чи не роблять вони помилки, називаючи прізвище цього радника, який поєднує державну службу із службою… самі знаєте якою. Традиція утримувати біля себе таких радників, як Дмитренко, тягнеться ще з часів перших секретарів обкому. І ще з тих пір було не ясно, хто до кого був приставлений — перший секретар до «особіста» чи «особіст» до першого секретаря.
Добре бути радником Як повідомив керуючий апаратом облдержадміністрації Андрій Лавренчук, радники голови мають 5 категорію 9-11 ранг держслужбовця, забезпечені кабінетом та робочими телефонами. Але, як зауважив п.Лавренчук, радник не зобов’язаний з’являтися на роботу чітко на 9 годину і перебувати на робочому місці до 18.15, адже він має готувати проекти деяких документів, збирати та узагальнювати інформацію, необхідну для складання аналітичних записок для пана голови. Практично ж радників голови застати на робочому місці дуже складно. Зарплатню радники одержують в облдержадміністрації, посадовий оклад радника з різними надбавками становить від 1284 до 1680 гривень. Як часто п.Матчук зустрічається зі своїми радниками, він не говорить, але запевняє, що регулярно. — Радник вносить свої пропозиції щодо вирішення проблеми і не зацікавлений в одержанні швидкого і позитивного результату, як, приміром, кожен посадовець, адже не буде результату — не буде того чи іншого посадовця на тій чи іншій посаді, — каже п.Матчук. — Роботу радника можна буде оцінити лише з часом, бо його беруть на роботу за ідеї.
