— У п’ятницю до мене зателефонували з управління транспорту і запевнили, що питання вирішиться позитивно, потреби у зустрічі немає, — розповів «РВ» голова профспілки таксистів міста Рівне Олег Поліщук. — Я думав, що ми нарешті порозумілися з міською владою. Але, судячи із висловлювань Віктора Чайки у пресі, я відтепер ставлю це під великий сумнів.
Пан Олег заявив, що рівенські таксисти «готові йти до кінця у досягненні своєї мети», та все ж хочуть знайти спільну мову з керівництвом міста. Якщо не знайдуть, то блокбастер «Рівенське таксі-2», запевнив Поліщук, матиме своє продовження із залученням львівських та київських таксистів.
З обуренням і гнівом прочитали в статті Володимира Крушельницького «Скільки заробляють таксисти?» про упереджене ставлення міського голови Віктора Чайки до рівенських таксистів. Особливо вражає те, що сказав про це пан Чайка не в приватній бесіді, а в сесійній залі. Шановний голова гордо величає себе автомобілістом. Це як той моряк, який любить море з берега, а корабель на малюнку. Хотілось би побачити його хоч однієї зимової доби за кермом таксі й після того почути особисті враження пана В.Чайки. І добре, якщо ця доба пройде без можливих ускладнень.
Рахувати гроші в чужій кишені завжди легше, ніж у власній. А ви бачили багатого таксиста? Придивіться, хто йде працювати на цю каторжну роботу. Це переважно пенсіонери, безробітні, молодь — люди, яким потрібно на щось існувати та годувати сім’ї. Якби сьогодні почали відкриватися колись процвітаючі, а нині вщент знищені підприємства міста — кількість таксистів зменшилась би на 50-60%.
А чи замислювався пан-товариш В.Чайка над тим, яка фактично сума залишається в кишені таксиста з тих міфічних 100 гривень за добу?
Загальновідомо, що не один власник палацу в приміських царських селах і жоден легальний чи нелегальний мільйонер таксистом не працював і працювати не буде. Що ж до обов’язкових відрахувань, то в таксиста вони сягають десяти основних найменувань:
1. Єдиний податок, або фіксований податок + Пенсійний фонд. 2. Обов’язкове страхування. 3. Щорічний техогляд + транспортний податок (хоча нашим автошляхам ще далеко навіть до задовільного стану). 4. За користування радіоефіром (при наявності радіостанції). 5. Щотижнева оплата в службу радіотаксі (тим, хто в ній працює). 6. Стоянка або гараж. 7. Пальне та мастила. 8. Гума, запчастини, ремонт. 9. Ліцензії й тендер.10. Штраф у ДАІ.
За підрахунками, вищевказані видатки становлять 25-35 гривень за добу, не враховуючи дрібний ремонт. А ще приватний таксист сам собі має заробити на лікарняний і медикаменти в разі хвороби чи ДТП. Крім того, ціни на пальне, запчастини, податки, комунальні платежі й на харчі невпинно зростають, тож коли за 12-14 годин роботи вдається заробити 50 гривень — це можна вважати добрим заробітком. Виняток становлять деякі святкові дні. А загалом середня зарплата таксиста становить 250-300 гривень за місяць, що менше прожиткового мінімуму. Хочемо додати, що працюючи за різної погоди вдень чи вночі, ми не впевнені, що повернемося до сім’ї живими та неушкодженими й чи не притягнуть нашу машину додому на буксирі. Нині заробити на нову машину чи взяти кредит нам, таксистам, нереально.
В одному цілком підтримуємо міського голову і пропонуємо спільно боротися з так званими нелегалами, які становлять 2/3 від всіх зареєстрованих таксистів, не виконують вимог і положень щодо машин таксі, не сплачують податки до міського бюджету і, крім того, дискредитують законослухняних таксистів, а також заважають працювати тим, хто має на це законне право.
Ми хочемо, щоб наші проблеми міська влада розглядала не однобоко, а змістовно та різнобічно.
