Театральна мімікрія

Так сталося, що суто біологічний термін перейшов в інші сфери людського життя. Зокрема, мімікрія проникла в театр. В якому вигляді, — мав змогу пересвідчитись рівенський глядач, що лише на третину заповнив зал драмтеатру під час гастрольної вистави «Службовий роман» київського театру «Візаві». Маловідомий широкому глядацькому загалу театр «Візаві» не має голосних театральних імен, не світиться на шпальтах українських газет, а це робить складними або неможливими гастрольні поїздки, тим більше у «загодоване» візитами театральних і кінозірок місто. Зрозуміло, публіка вимагає те або того, кого давно любить, а тому потрібно глядачам це давати. Якщо люди люблять старі кінофільми, чому б ці фільми їй не піднести... в театральному вигляді. Без проблем! Постановники «Візаві» взяли стару п’єсу Еміля Брагінського «Службовий роман» і знову повернули її на сцену. Глядач «вживу» побачив «суху мимру» Калугіну, несміливого підлеглого Новосельцева та інших персонажів, з дитинства відомих майже всім. Щоправда, театрали не напружували мозок щодо нових ідей, а просто скопіювали геніальну гру Аліси Фрейндліх, Андрія Мягкова та інших з популярного кінофільму. Лише перетворення нежіночної «мимри» в еталон краси виглядало неприродно та занадто театрально — Калугіна так само горбиться, аналогічно героїні Фрейндліх тримає руки в кишенях, не посміхається, а наприкінці перетворюється ледь не в сучасну бізнес-леді. Хоча епізод зізнання у коханні на сцені виглядає ефектніше, аніж на екрані. Голос актора, що грає Новосельцева (його ім’я читачу нічого не скаже) напрочуд схожий на кіношний, і якщо не дивитись на сцену, можна подумати, що грає молодий Мягков. Власне, особливого враження вистава не справила — такий собі театр на один вечір, без захоплень і яскравих емоцій. Актори трохи заробили, а глядач трохи відпочив, посміявся і забув.