Кожен 12-й житель планети інфікований гепатитом В або С. Приблизно 500 млн. осіб живуть з цими захворюваннями. Незважаючи на те, що офіційно в Україні зареєстровано лише 9 тисяч хворих на вірусні гепатити, масштаби епідемії у нас не менші.
Причиною ілюзорного «благополуччя» є те, що реальний облік хворих на хронічні гепатити МОЗ України почав лише з 1 липня 2009 року. Хворий довго може навіть не підозрювати про свою хворобу, іноді лише скаржиться на втомлюваність, нервовість, аж доки не з`являться грізні симптоми ускладнення хронічного гепатиту (у 2-5% випадків на пізніх стадіях він є причиною розвитку раку печінки, у 20-25 % — цирозу печінки). Однак тестування на ВГС не є настільки дорогим, аби це зупиняло того, хто насправді піклується про власне здоров`я. Біда в тому, що населення погано обізнане з проблемою гепатитів, їхніх загроз і тому не поспішає обстежуватися. Основним джерелом інфікування до 1996 року, коли почали перевіряти донорів, було переливання крові та її компонентів. Нині шанси такого зараження значно зменшилися. «Підхопити» вірус можна в тату-салоні, під час оформлення пірсингу, в манікюрному кабінеті, під час голковколювання чи лікування в стоматолога, внаслідок операції та інших медичних процедур, пов`язаних з ін’єкціями (все залежить від добросовісності обслуговуючого персоналу). Навіть якщо ви колись користувалися манікюрними ножицями подруги чи лезом друга — пройдіть тестування, якщо хочете впевнитись у безпечності такого «обміну». Зрештою, у 10% випадків причину інфікування ВГС так і не вдалося з`ясувати, тож всі ми — в групі ризику. На пізніх стадіях цього захворювання лікування ускладнюється, його вартість суттєво зростає, хоча й без того воно обходиться близько 20 тисяч євро), а прогнози значно погіршуються. Натомість рання діагностика і вчасне лікування значно підвищують його ефективність.
