Соціалісту Олегу Торкунову якщо і пощастило трохи раніше від своїх колег-заступників голови облдержадміністрації позбутися прикрого додатку до своєї посади «виконуючий обов’язки», то з обсягом покладених повноважень — не дуже. Тепер у віданні Торкунова освіта, медицина, молодь, спорт і культура — увесь гуманітарний набір, над яким, за висловом самого пана Олега, «все працюй і працюй — життя не хватить».
З освітянських проблем сьогодні облдержадміністрацію цікавить хід вступної кампанії до вищих навчальних закладів. У понеділок новопризначений заступник голови ОДА провів нараду з ректорами. — Запросили також і міліцію, — зазначив пан Олег. — Нехай ректори відчувають, що не тільки вони хочуть, щоб вступна кампанія пройшла чесно і прозоро. Нещодавно в обласну лікарню поляки передали чотири апарати «штучної нирки». Такий подарунок, нехай і вживаного, але цінного обладнання, став можливим завдяки тому, що Посол України в Польщі — вихідець із Рівенщини. От і допоміг він своїй малій Батьківщині, домовився з польськими дипломатами. — Обладнання ми отримали впродовж доби, — говорить Олег Торкунов. — Відразу ж виникла ідея розподілити апарати по районах, ближче до людей, які потребують лікування. Виявилося, що апарат може працювати тільки із станцією очищення води, а коштує та станція ще більше, як новий аппарат. То поки що передали обладнання в обласну лікарню — єдине місце, де є така станція. Подивимося, як лікарі ним розпорядяться. Очевидно, підключать до станції тільки два апарати. До того ж, обладнання, хоч і уживане, але того ж виробника, що й апарати, які вже стоять у лікарні. Так що додаткового навчання медперсоналу проводити не потрібно та й проблем із запчастинами у разі чого не буде. Чи не найбільшою гордістю і, водночас, турботою обласного керівництва останніх років чотири є будівництво сиротинця в Олександрії Рівенського району. Адміністрація нового голови ОДА Віктора Матчука — вже третя, яка береться за справу, але, схоже, і вона стикнулася з непереборними труднощами: відсутністю коштів і… мети. — Спочатку ми маємо зрозуміти, що саме ми хочемо в Олександрії збудувати, — каже пан Торкунов. — Що це має бути? Школа-інтернат, реабілітаційний центр, сімейні будиночки… Минулого тижня разом з головою адміністрації ми виїжджали на місце, дивилися на стан справ. Реальний, а не той, що на папері. Вирішили — визначитися спочатку з тим, що побудуємо, а потім скільки це буде коштувати і де взяти гроші. У п’ятницю я маю подати голові адміністрації пропозиції. Якщо говорити про конкретні строки — то якби у нас зараз були всі необхідні кошти, інтернат запрацював би вже з першого вересня. А так — невідомо.
