Прочитавши у вашій газеті лист Павла Бречка про те, як продавці потерпають від покупців, не втрималась, щоб не висловити з цього приводу власну думку. Проблема, порушена на сторінках «Рівне вечірнє» Галиною Пуховою, торкнулася і мене: мені також відмовили у продажу пряників, можливо, навіть у тому ж відділі, що й пані Галині.
Прочитавши у вашій газеті лист Павла Бречка про те, як продавці потерпають від покупців, не втрималась, щоб не висловити з цього приводу власну думку. Проблема, порушена на сторінках «Рівне вечірнє» Галиною Пуховою, торкнулася і мене: мені також відмовили у продажу пряників, можливо, навіть у тому ж відділі, що й пані Галині. Але ж покупець має право купити стільки товару, скільки дозволяє йому гаманець, а не стільки, скільки пропонує продавець. З приводу «діставання продавців», то у покупців просто немає іншого виходу, вони змушені «діставати». Приміром, раніше покупець дивився лише на ціну, а в якості товару він був впевнений, зараз же мусиш півринку обійти, щоб знайти якісний продукт. Не у кожного продавця побачиш також на товарі цінники. Коли запитаєш у такого, чому немає цінника, у відповідь чуєш: «Мені неважко сказати ціну». До вечора відповідати на це запитання втомиться, от і виходить, що «дістають». Зі слів п.Бречка виходить, що покупці — хами: зробили з ринків безкоштовні прокатні пункти. А хто ж їх змусив це зробити? Чи не ті ж підприємці-продавці, які завалили ринки непотребом, який привозять з-за кордону за ціною долар за тонну, а реалізують штуку за десять доларів? Такий виріб людина вдягне один раз, він на ній і розлізеться або фарба з нього залишиться на тілі. От і змушений покупець нести його назад. Ось і виходить, що не ринок, а прокат. А була б на ринку людина, якій покупець міг би показати брак, і щоб вона з продажу вилучила неякісний товар, тоді б продавець думав, чим торгувати. І не потрібно для цього створювати нових структур: в адміністрації ринків є достатньо контролерів. Тільки потрібно, щоб вони більш відповідально підходили до виконання своїх обов’язків. Ще хочу вам, п.Бречко, сказати про тягар нової структури для бюджету, який ви наповнюєте. Напевно, той бюджет у нас такий бідний, бо поповнюєте його недобросовісно. Ніби ви не знаєте, що більшість продавців у книгах реєстрації ставлять запис у графі «число і місяць» тільки тоді, коли є перевірка на ринку, або коли вона є, взагалі закривають своє робоче місце. Чи не для того це робиться, щоб не сплачувати податки або сплачувати їх у якомога меншому розмірі? То який бюджет ви поповнюєте: власний чи державний? Тож, дорогі підприємці, продавайте якісну продукцію, чесно сплачуйте податки, цінуйте покупця, навіть якщо він неправий, адже він — ваш гаманець і ваш достаток. І ніхто вас тоді не буде «діставати». А пані Галині я дякую за те, що порушила цю проблему, а не проявила до неї байдужість, як це роблять інші.
