Поблизу "Рівнеазоту" уже накопичилось 15 мільйонів тонн фосфогіпсу. Шкідливі хімікати й здалеку видно — відходи складують просто неба, і нагадують вони химерні білі гори. Про небезпеку хімікатів для довкілля говорять фахівці уже десятиліттями. Але за цей час вдалося зробити хіба що єдине — у 1998 році тут побудовано очисну станцію, завдяки якій фосфогіпс все одно потрапляє у Горинь, але уже розбавлений.
Переконав депутатів не голосувати за продовження дозволу на добування води з родовища директор департаменту екології Валентин Дудка, зазначивши, що "Рівнеазот" міг би використовувати для технічних потреб воду з "Горині", а не з артезіанської свердловини.
Після сесії представники "Рівнеазоту" прийшли до керівництва обласної ради з проханням таки віддати їм підземні води з родовища, що на ділянці "Рубче" у Рівненському районі. Бо без неї, сказали, очисна станція підприємства вимушена буде припинити роботу, наслідком чого буде забруднення Горині хімікатами. Як зазначають на підприємстві, ці шкідливі відходи просочуються у ґрунтові води та природним шляхом і так потрапляють у Горинь. Але щоб зменшити негативний вплив на річку, "Рівнеазот" і побудував очисну станцію, яка запобігає потраплянню в річку принаймні концентрованих забруднених відходів. Для її діяльності воду усі ці роки видобували з підземного родовища, але цього року закінчився термін дії дозволу, тож завод і звернувся до обласної ради. "Рівнеазот" перед сесією отримав усі дозвільні документи і якби не Валентин Дудка, і надалі б видобував воду.
Керівництво "Рівнеазоту" також стверджує, що вода зі свердловини не є питною, бо родовище розташоване поблизу відвалів фосфогіпсу і шкідливі речовини потрапляють також до нього.
Втім, департамент екології збирається завадити облраді віддати родовище підземних вод у користування "Рівнеазоту" — це питання має обговорюватись знову на черговій сесії.
Директор департаменту Валентин Дудка пояснює:
— Представника "Рівнеазоту" я запитував, чому він називає артезіанську воду технічною. Він сказав, бо вона має підвищений вміст заліза. Все. Я взявся вивчати документи, які нам подавав влітку "Рівнеазот". За їхніми ж свідченнями, вони провели експертизи і визначили, що вода з родовища — якісна. Її хімічний та фізичний склад відповідає усім санітарним нормам, окрім підвищеного вмісту заліза, і ця вода придатна для пиття. Тож, вважаю, використовувати близько тисячі кубометрів артезіанської води в день для розведення кислотних стоків фосфогіпсу, а потім скинути їх у Горинь — це злочин.
Якщо "Рівнеазот" стверджує, що шкідливі відходи фосфогіпсу потрапляють у підземні води, то є робота для прокуратури: чому завод забруднює підземні родовища води? Якщо "Рівнеазот", пробуривши свердловину на звалищі фосфогіпсу, допустив потрапляння відходів у підземні води, то він має понести відповідальність.
"Рівнеазот" міг би використовувати води Горині для розбавлення фосфогіпсу вже давно. Вочевидь, було вигідніше користуватися пробуреною свердловиною, аніж прокладати новий трубопровід з річки і ставити насоси, але це потрібно зробити. "Рівнеазот" має очисні споруди на Горині. Вода звідти, коли потрапляє у Горинь, має бути не гіршою, ніж вода у річці. Є варіант — взяти воду, яка виходить з очисних споруд, пропустити її через відвали фосфогіпсу, а тоді знову скинути в Горинь. Це буде більше по-господарськи, більш правильне і розумне рішення, нехай і фінансово для заводу невигідне. Але це вигода для нашого майбутнього покоління. В області значні запаси підземних вод, але так бездумно їх використовувати не можна.
Якщо "Рівнеазот" попереджає про екологічну катастрофу в разі зупинки постачання води, то можна дати тимчасовий дозвіл на використання підземних вод із родовища, поки підприємство не прокладе трубопровід від Горині. Але має спеціальна комісія визначити, скільки часу потрібно на цю роботу.
