У списку кандидатів до Верховної Ради у 152-му виборчому окрузі з центром у Рівному виборці не побачили Віктора Матчука, який два роки тому був одним із головних кандидатів по цьому округу, за кілька місяців до цього добровільно здавши мандат народного депутата. Чому Матчука немає серед кандидатів на цих виборах? Із цього запитання ми розпочали нашу розмову.
— Уперше я взяв участь у виборах понад шістнадцять років тому. Спочатку мене обрали депутатом міської ради Рівного, на наступних виборах — депутатом обласної ради, згодом я став депутатом Верховної Ради за списком "Нашої України". Чотири роки був головою обласної державної адміністрації. Вперше в житті я програв вибори 2012 року. Це примусило мене задуматися, зробити певні висновки. Депутатство для мене — не самоціль. Аби бути корисним для суспільства, зовсім не обов'язково бути депутатом. Два роки тому я висував програму конкретних дій, але більшість виборців її не сприйняли. Тепер нехай спробують інші.
— Але ж за вас у 2012-му проголосувало майже шістнадцять тисяч рівнян! У деяких округах цього вистачило, щоб бути обраним. Чи не вважаєте ви, що за два роки до цих шістнадцяти тисяч могли приєднатися нові виборці, яким імпонує ваша програма?
— Я дуже вдячний тим людям, які повірили мені два роки тому і проголосували за мене. Думаю, що це були не найгірші жителі міста, і упевнений, що таких за ці два роки стало набагато більше. Тому сподіваюсь, що цього разу не повториться історія дворічної давнини, коли Рівне обрало своїм депутатом людину, яку в Рівному майже ніхто не бачив і не чув ані до виборів, ані після них. Гадаю, що виборці мого рідного міста дозріли до того, щоб голосувати не за прапор тої чи іншої політичної партії, а за людину, якій вони насправді готові довірити представляти їхні інтереси у Верховній Раді.
— Що ж тоді робити тим, хто голосував за вас два роки тому? Може, порадите, за кого голосувати?
— Агітувати за когось конкретно я не маю морального права, бо не є членом партії, яка висунула кандидата, або членом його команди. Можу лише порадити виборцям придивитися до молодих кандидатів. Бо чого вимагав Майдан? Нових облич у владі! Чого вимагає суспільство після Майдану? Того ж самого. Неправда, що у нас немає вибору, що є лише один-два кандидати. Вибір є завжди. У тому числі на 152-му окрузі в Рівному.
— Але ж серед кандидатів по 152-му округу лише один відомий політик — нинішній депутат від цього округу "свободівець" Олег Осуховський. Всі інші цілком можуть претендувати на статус "нових облич"!
— Тут, як на мене, слід дивитися на те, що людина зробила вже і що може зробити ще, отримавши значно вищі повноваження. Що рівняни можуть сказати про Олега Осуховського, окрім того, що він від "Свободи"? Тому я радив би звернути увагу на справді молодих і справді компетентних кандидатів, які не обіцяють, а вже роблять щось для жителів Рівного. Той же Дмитро Якимець, який очолює у Рівному організацію "Громадський контроль", робить нехай і не масштабні, але дуже потрібні речі для захисту реальних прав і свобод жителів Рівного, не маючи на це жодних офіційних повноважень. Вважаю, що Дмитро Якимець та очолювана ним організація є прообразом справжньої народної влади майбутнього. Бо вони захищають не взагалі, а конкретних людей від конкретних зловживань. Захищають просто як звичайні громадяни, які, по-перше, знають свої права, по-друге, їм, як прийнято казати, "більше всіх треба".
Ще один молодий кандидат — Микола Бляшин, який займається щоденною адвокатською практикою, тобто щодня захищає людей. Жителі Басового Кута пам'ятають, напевно, як він допоміг їм зупинити незаконне будівництво автозаправки. І якщо люди, яким він допоміг, будуть вважати, що Микола Бляшин гідний представляти нас у Верховній Раді і закликатимуть за нього проголосувати — це теж буде правильний вибір.
— А як же тоді політичні партії і блоки, які мають бути основою нової влади?
— Чинний закон про вибори не дозволяє нам впливати на виборчі списки партій, навіть коли партія нам подобається, а окремі кандидати у списку — ні. Зате у своєму окрузі виборець може, якщо витратить трохи часу, порівняти, чи відповідає кандидат від тої чи іншої партії тим принципам, які декларує партія, що його висунула. Просто запитати у людей про цього кандидата. У нас же місто невелике — всі один одного знають. Тоді це буде свідомий вибір.
— Повернемося до вашої політичної кар'єри. Останнім часом ви позиціонувалися як один із засновників "Третьої республіки" на чолі з Юрієм Луценком. Після того як Луценко очолив партію Петра Порошенка, всі сподівалися побачити вас або у виборчому списку президентської партії, або кандидатом від неї на окрузі. Чому цього не сталося?
— "Третя республіка" так і не стала політичною партією і тому не ставила мету прийти до влади. Це було об'єднання людей, які пропонували Україні шляхи виходу із кризи, методи оновлення як влади, так і суспільства. Саме цим ми там займалися. Очевидно, Петру Порошенку сподобались ці пропозиції, якщо він запропонував Юрію Луценку очолити свою партію. Але це стосується не "Третьої республіки" як громадської ініціативи, а особисто Луценка та Порошенка. Гадаю, що в рамках згаданої ініціативи ми зробили багато для того, щоб нова влада була хоча б не гіршою за минулу. Чому не кажу, що кращою за минулу? Тому що не знаю, як проголосують українці на виборах. Тому що гасло "жити по-новому", з яким Петро Порошенко йшов на президентські вибори, стосується не лише влади, а й усіх нас. Давайте для початку проголосуємо по-новому. І не повторимо помилокё які допустили на минулих виборах.
Записав Сергій ТКАЧЕНКО.
