Автобус футбольного клубу «Шахтар» чекав нас, журналістів з усіх регіонів країни, біля готелю «Київ» у Донецьку. За програмою акції «Україна очима редактора», організованої Журналістським фондом України, ми мали відвідати спортивний комплекс ФК «Шахтар», поспілкуватись з його президентом Ринатом Ахметовим. Але перш ніж вирушити до спортивної бази, наш автобус зупинився біля будівництва стадіону, що майже у центрі міста, поруч з діючим «Олімпійським». Саме тут, на новозбудованому стадіоні, у 2012 році пройде півфінал чемпіонату Європи.
Стадіон — як літаюча тарілка Наші гіди — генеральний директор ФК «Шахтар» Сергій Палкін та генеральний директор ТОВ «Стадіон «Шахтар» Володимир Ковалевський — супроводжують на будівництво. Дорогою розповідають про майбутню споруду, яку будують для футбольного клубу «Шахтар», а отже, за кошти Рината Ахметова. — Стадіонів такого рівня в Європі всього 22, — говорить Володимир Ковалевський, — але ми не будемо 23ми, оскільки саме такого, як задумали побудувати, ще немає. — Є градація усіх спортивних споруд, яким УЄФА присвоїла п’ятизіркову акредитацію, — вступає в розмову Сергій Палкін. — Це елітні споруди, де можуть проводитись матчі найвищого рівня. Наш стадіон також включений до цього переліку. Звісно, коли буде завершено будівництво, спеціальна комісія УЄФА проведе підсумкову експертизу. У мене немає сумніву, що ми отримаємо найвищий ступінь акредитації. — Найголовніша особливість стадіону, який розрахований на 50 тисяч уболівальників, — продовжує розповідь Сергій Палкін, — це не лише суперсучасна оснащеність, але й унікальність дизайну та архітектурних рішень. Зовнішній вигляд стадіону повторюватиме ландшафт парку і, особливо вночі, споруда буде виглядати просто фантастично, як літаюча тарілка. Одне слово, буде не просто стадіон, а дуже гарна й оригінальна споруда. Окрім того, як розповіли наші гіди, тут буде три ресторани, буфети, кафе. Будуть тут і приміщення для керівництва футбольного клубу, оздоровчий центр, магазин і музей ФК «Шахтар». Стадіон спроектовано так, щоб на ньому, крім футбольних матчів, могли відбуватись концерти, виставки, ярмарки, змагання з інших видів спорту. Будувати стадіон почали у 2002 році, задовго до того, як Україна дізналася, що виграла конкурс на проведення чемпіонату Європи у 2012 році. Здати в експлуатацію планують у червні 2008 року. Володимир Ковалевський роботою турецької компанії «ЕНКА», яка виграла тендер на будівництво, задоволений. Турки працюють у дві зміни по одинадцять годин, з двома вихідними на місяць. Українські будівельники, яких тут третина, працюють відповідно до нашого законодавства — вісім годин у зміну. — Раз на тиждень про хід будівництва доповідаю особисто Ринату Ахметову, — говорить пан Ковалевський. — Поки що все йде за графіком. Зважаючи на те, якими темпами йде будівництво, завершити його в намічені терміни — реально. Тож футболісти «Шахтаря» матимуть змогу провести тут не один матч до початку чемпіонату Європи. Після екскурсії журналісти беруть собі на згадку помаранчеві шлеми та накидки, в яких оглядали будівництво, дехто бере автограф у Сергія Палкіна. Їдемо далі.
«Футболіст я — посередній…» Ринат Ахметов зустрів нас у доброму настрої. Потиснувши кожному руку, відразу запропонував оглянути його гордість — спортивний комплекс, який займає майже 43 гектари. Звісно, що обійти всю базу ми не мали можливості, та й, власне, не було такої потреби. На одному із полів, а їх тут аж дев’ять, тренувались підлітки, які навчаються в академії з підготовки юних футболістів. Керує цією академією голландець Хек Фон Стей. У нього мрія, а можливо, й завдання, — виховати для основної команди професіоналів. Спостерігаючи за тренуванням юних футболістів, Ринат Ахметов поділився сокровенним, мовляв, у дитинстві також мріяв стати футболістом, але, як він нині запевняє: «Футболіст я — посередній. Пробував грати у великий теніс — не вийшло. Тому займаюсь у спортзалі. Це для мене». За розмовою ми підійшли до основного майданчика, де у цей час тренувались футболісти «Шахтаря». Щоправда, поспілкуватись із футболістами не вийшло, але ми мали можливість сфотографуватись з ними та їхнім тренером Мірчею Луческу. Господар комплексу зауважив, що нагода поговорити буде — під час фуршету, і запропонував оглянути інші об’єкти комплексу. Окрім стадіонів, на базі є медичний центр, який розташований в адміністративній будівлі. Працюють тут лікарі з Німеччини та Австрії. Тож футболістів перед тренуваннями, матчами обстежують на унікальному обладнанні. Є тут і велике озеро, в якому плавають лебеді, і навіть голуб’ятня. Її спеціально не будували. Голуб’ятня тут була, коли розпочалось будівництво комплексу, тож вирішили залишити її. За голубами доглядають, годують. У неофіційній обстановці Ринат Ахметов, відповідаючи на запитання журналістів, які стосувались не лише спорту, але й політики, бізнесу, поділився своєю формулою успіху, завдяки якій йому вдалося стати одним з найбагатших в Україні: — На перше місце завжди ставлю любов. Якщо ти свою справу любиш, то займатимешся нею 24 години на добу. На другому місці — віра. Якщо віриш у перемогу, то зможеш прищепити цю віру своїм колегам. І на третьому місці — знання. Знання шляху, який приведе до успіху. Отже, любити, вірити і знати.
