У червні 2008 року обриси святих з’явилися на розколотому блискавкою пні в селі Журавків піді Львовом. І прочани поїхали туди з усіх куточків України, Польщі, Білорусі. «Сьогодні, звичайно, приїжджих віруючих у нас не так багато, раніше цілими автобусами чергу займали, — розповідає працівник сільради Марія Фасма. — Тепер ми виділили землю для нашого пня — будуємо поруч каплицю». А всього через кілька місяців після цього прояву в селі Шилівці, що недалеко від Журавки, на стіні місцевого клубу з’явився образ Божої Матері й Ісуса Христа.
У червні 2008 року обриси святих з’явилися на розколотому блискавкою пні в селі Журавків піді Львовом. І прочани поїхали туди з усіх куточків України, Польщі, Білорусі. «Сьогодні, звичайно, приїжджих віруючих у нас не так багато, раніше цілими автобусами чергу займали, — розповідає працівник сільради Марія Фасма. — Тепер ми виділили землю для нашого пня — будуємо поруч каплицю». А всього через кілька місяців після цього прояву в селі Шилівці, що недалеко від Журавки, на стіні місцевого клубу з’явився образ Божої Матері й Ісуса Христа. Першим це помітив Антон Єремук, який гуляв у клубі своє весілля. «Що сталося потім? Нам з дружиною перед весіллям лікар сказав, що ми не зможемо мати дітей, а ми пішли до нерукотворної іконі і попросили. Тепер виховуємо сина. У клубі поставили хрест, а дискотеки скасували».
По днях На стіні будинку в містечку Винники під Львовом, що належить Апостольській греко-православній церкві України, три роки тому під час ремонту будівлі з’явилися святі образи — штукатурка облупилася, намалювавши контур святих. Патріарх Лев-Зеновій спочатку поставився до ікони неоднозначно — мовляв, чи це справжнє диво? А коли провів по стіні рукою і контур обрисів почав темніти, то повірив. Тому священнослужителі прийняли рішення пускати сюди людей тільки в певні дні, щоб диво зберегти. Ікону ж Миколи Чудотворця акушерка міської поліклініки в Гадячі Анізія Кисіль вишивала спеціально для споруджуваного храму в місті на початку 2000-х. До відкриття не встигла й вирішила її подарувати церкві в грудні, на день Святого Миколая. «А до того часу помістила ікону в раму, під скло, і повісила вдома, — згадує Анізія Михайлівна. — І ось, коли настав час нести подарунок, виявила, що скло трохи помутніло. Витягли його з рами і очам своїм не повірили — малюнок повністю відбився на склі! Кожен контур, кожна деталь!». Через майже 10 років ікона продовжує залишати відбитки на склі. ”Після того як ікона залишила третій відбиток, скло із зображенням повезли до Полтави на експертизу, — розповідає настоятель Свято-Успенського собору протоієрей Ігор Цебенко. — Вчені з різних НДІ тільки розводили руками — пояснити, що відбувається з точки зору науки не змогли. Але всі фахівці сходяться в одному: структура скла змінилася без втручання людини, а феномен гідний детального вивчення. У нас більше десяти відбитків вже є». Нині скло з точним відбитком образу Святого Миколая як незаперечне свідчення дива — поряд з вишитою іконою. Люди моляться і оригіналу, і його копії. Обидві святині помістили в одну рамку і накрили ще одним склом товщиною з палець. Тому що біля образу Святого Миколая повісили тонкий дріт з нанизаними на ньому золотими і срібними хрестиками різної величини, перснями, сережками, ланцюжками. Це подяка від людей. ”Як правило, дива відбуваються в місцях незвичайних, в місцях, які мають сильну енергетику, — розповідає протоієрей Ігор Цебенко. — Наприклад, у селах, де панує мир, де люди живуть добре багато століть, або, навпаки, у місцях, де сталося щось страшне. Тоді їм Господь дає знак у вигляді обрису або сяйва». Інша думка у професора кафедри психології Харківського університету ім. Каразіна Євгена Заїки: «Ви звернули увагу, що всі богопроявлення у нас кожен місяць відбуваються? І чому за 70 років СРСР нічого такого не було? Просто нині люди хочуть бачити і придумують, іноді дивишся на зріз дерева, а це звичайний зріз, але працює ефект загальної енергії: один сказав — натовп повірив».
Образ на стіні пророкує Диво у Свято-Успенському монастирі (Мстиславський район Могильовської області, Білорусь) сталося два роки тому в переддень Водохреща. Рано-вранці ченці виявили на одній зі стін образ Христа, який був як дві краплі води схожий на відбиток обрису Христа Спасителя з Туринської плащаниці. Звістка про це розлетілася далеко за межі Білорусі. ”Тоді був великий ажіотаж, — розповідає ієромонах Іларіон. — Скільки людей сюди приїжджало! І православні, і католики. Увесь храм був усипаний квітами. Ми не знайшли на стіні слідів фарб, тому назвали зображення Дивом нерукотворним. Вчені приїжджали, але офіційних висновків немає до цих пір. Один відомий професор в розмові по душах погодився, що ми маємо справу з дивом. За два роки лик кілька разів тьмянів, а потім дуже проявлявся знову. В основному це відбувається напередодні якихось важливих подій. Наприклад, перед Катинською трагедією, де загинула політична еліта Польщі, образ чітко проступив на стіні, а через кілька днів потьмянів знову. А кілька місяців тому у нас відбулося ще одне диво — у будинку ченця Йосипа замироточив фотознімок образу зі стіни. Тепер до нього в селище Локоть Брянської області теж їдуть молитися». Місцеві жителі пригадали, що вперше Нерукотворний обрис Спасителя в монастирі побачили на початку 1940-х — образ проявився на білій вапняній стіні, в розпал війни туди почалося паломництво. Але за наказом радянської влади обрис зафарбували, а згодом і зовсім замінили в тому місці цеглу.
Кора вилікувала тугу й страждання Здається, немає в Україні області, де б не сталося дива з деревом. Відомості про святий образ, який проявився то на ясені, то на липі, періодично з’являються в пресі. Але не всім дивам вдається прославитися на всю Україну, а то й Росію з Білоруссю. У селі Виблі Куликівського району (Чернігівська обл.) сталося диво міжнародного масштабу, коли в середині листопада минулого року на стовбурі старої липи, що росте біля місцевої церкви, проявився образ Божої Матері, сюди приїхали навіть кореспонденти з ОРТ і центрального білоруського телебачення. Через рік ажіотаж майже той самий. «Спочатку людей було дуже багато, — розповідає сільський голова Анатолій Петрович Ревко. — Так багато, що ми вже думали, що й церкву, де липа росте, знесуть. Нині простіше — паломників поменшало, але не набагато. А образ, до слова, став чіткішим. Ми обнесли дерево бетонною стіною. А то спочатку нашу липу просто терзали — розбирали по частинах, — і кору відламували, і гілки. Люди у своїй вірі можуть робити дуже страшні речі, непередбачувані». Анатолій Петрович зізнається, що й сам взяв додому кору чудесного дерева, адже, як сказав йому священик, це дерево позбавляє людей від душевних мук. «Не так давно я в цьому переконався. У мене помер батько, з яким ми були дуже близькі, — ділиться голова, — я неймовірно страждав, і тоді батюшка порадив мені взяти частину кори під подушку. Сила дерева передалася мені, і я зміг пережити випробування — вийшов зі стану пригніченості». У церковній лавці, як гарячі пиріжки, продаються фото ікони на дереві. «Я сама не вірю в це диво, — охоче підтримує розмову місцева мешканка Наталія Іванівна, — але рада, що до нашого села така увага. Ми, наприклад, почали здавати кімнати в хаті і їжу для віруючих готувати. Чим погано? Ви подивіться — завдяки цьому унікальному факту і цій вірі у багатьох людей в селі з’явилася можливість підзаробити». Липа в селі Виблі — це перше богоявлення на дереві в цьому регіоні. Троїцькій церкві в цьому селі вже майже 130 років, приблизно стільки ж і липі. Три роки тому над селом пройшла сильна буря, і липа розкололася. На висоті кількох метрів від землі утворилося дупло. Місцеві жителі думали спиляти дерево, але все руки не доходили. Мешканка Виблів Олександра Булавко першою помітила зображення на липі, показала сусідам. Тільки образ кожен бачить свій. «Я бачу Святого Миколая, — каже голова. — А батюшка — Ісуса». Появу образу пов’язують з давніми подіями. Два роки тому в Троїцьку церкву вдерлися іконокради — забрали чотири старовинні образи. Серед них — скорботну Божу Матір. І місцеві розповідають, що стояла вона у тому кутку, який якраз навпроти липи. До слова, злодіїв міліція так і не знайшла.
Богородиця: зникла від жадібності Мабуть, серед безлічі дерев, на яких проявилися святі образи, груша з Полтавської області — найвідоміше. Два роки тому її господар Руслан Литовченко вирішив зрізати гілку, яка розрослася у бік сусідів. Та спочатку не піддавалася, тоді полтавець зайшов з іншого боку і гілка легко зрізалася, а потім на зрізі виявилося зображення Богородиці. При тому дуже чітке — просто як художником намальоване. З першого дня біля груші з’явилася жива черга з віруючих і просто цікавих. З тих пір двір Руслана Литовченка відвідали кілька десятків тисяч осіб. Сьогодні все не так — навколо святого дерева вибухнув скандал. Господар ділянки і місцевий батюшка — отець Анатолій, настоятель Свято-Миколаївської церкви в Машівці — не змогли визначитися, як поділити гроші, які приносять прихожани. «Я не очікував, що батюшка так вчепиться в ці пожертви, — ділиться Руслан. — Сейф із грошима лежить запечатаний у надійному місці в мене, а ключ у батюшки. Я не за себе думаю, просто не хочу, щоб священик так поводився. Мені можна дати лише 20%, і тільки для того, щоб покрити якісь витрати, пов’язані з грушею. Наприклад, мені довелося за свої гроші приводити територію до ладу. А батюшка хоче все привласнити». Отець Анатолій вважає інакше і каже, що Руслан не має права привласнювати пожертвування. Питання залишається відкритим. Сама груша, немов відчуваючи чвари людей, почала в’янути — якщо раніше віруючі вивозили в різні куточки України маленькі грушки, то в цьому році дерево майже не вродило. Образ зменшився і продовжує тьмяніти, а в звичайному шкільному зошиті, де віруючі залишають подяки, писати про чудесні зцілення стали менше. «Хоча люди і йдуть. Деякі залишаються ночувати. Одне з останніх зцілень — у жінки зникли страшні болі у грудях, після того як вона тричі помолилася біля груші. І такі дива — не рідкість, але, видно, скоро про них можна буде забути».
Ікона на місці аварій Днями ще одне дерево «обзавелося» святим образом — у Черкаській області місяць тому на дереві проявився образ Миколи Угодника. Диво (на дорозі біля села Шпола) помітили далекобійники. Зупинившись на привал, вони звернули увагу, що одне з дерев світиться. Коли підійшли ближче, то побачили, що сяйво йде від зрізу на старій тополі й проходить чітко по контуру, який нагадує відомий образ Святого Миколая. Чоловіки одразу повідомили про це місцевому священику. ”Цьому є пряме пояснення, — каже мешканка Звенигородки Лариса Андрущенко. — Тут завжди відбуваються аварії, за один лише останній рік — близько десяти. Я пам’ятаю, як там вагітну жінку збили, і вона померла на місці. І більшість кажуть, що це не образ святого, а це віддрукувалася та ситуація — там чітко видно, що дівчина летить з дороги». Місцеві священики відмовляються пов’язувати ці події. Отець Георгій Якновський, який приїхав спеціально з Києва подивитися на диво і помолитися, також спростовує чутки: «Ікона є Божий образ, а оскільки Бог є втілення любові і доброти, поява подібних ікон завжди пророкує хороші вісті. Це справжня благодать для парафіян. Ми маємо можливість споглядати ікону від самого Господа Бога». Місце дива вже огородили і поставили лавочку. Кілька жінок від місцевої церкви продають тут свічки, а за традицією сам образ прикрасили рушниками.
