Немало проблем у рівнян виникає через неправильне укладення ними цивільно-правових угод, нехтування вимогами закону щодо порядку і правил їх оформлення. Про порядок укладення угод, вимоги щодо їх форми наш кореспондент попросив розповісти адвоката Олександра Бражнікова.
— Від чого залежить форма укладення угоди і чи обов’язково будь-який договір посвідчувати нотаріально? — Відповідно до ст. 42 Цивільного кодексу (ЦК) угоди можуть укладатися усно або в письмовій формі. Письмова форма поділяється на просту письмову та нотаріальну. Для цивільно-правових угод, які мають особливе значення для громадян та юридичних осіб, стосуються їх майнових інтересів, законом передбачене обов’язкове нотаріальне посвідчення. Нотаріальне посвідчення угод обов’язкове не у всіх випадках, а лише тоді, коли про це прямо застережено в законі (ст. 47 згаданого Кодексу). Так, вимоги щодо обов’язкової нотаріальної форми встановлені для договорів про відчуження (купівля-продаж, дарування, довічне утримання) жилого будинку, іншого нерухомого майна, договір про заставу нерухомого майна, транспортних засобів, договори про спільну часткову власність на земельну ділянку, про перехід права власності на земельні ділянки, шлюбного контракту, заповіту, доручення на укладення угод, що потребують нотаріальної форми, а також на вчинення дій щодо підприємств, установ, організацій, доручення, що видається в порядку передоручення, договору іпотеки, договору купівлі-продажу (приватизації) державного майна, та інших договорів, щодо яких це передбачено законом. Проте за бажанням сторін нотаріусом можуть бути посвідчені й інші угоди, навіть якщо для них не встановлено обов’язку нотаріального посвідчення. — Якими можуть бути наслідки порушення вимог щодо форми угоди? — Якщо не дотримано встановлену законом нотаріальну форму — угода буде недійсною. У таких випадках угоди не мають юридичної сили і, зрештою, не породжують тих прав та обов’язків, на встановлення яких вони направлені. У разі визнання угоди недійсною з причин недотримання належної форми кожна зі сторін зобов’язана повернути другій стороні все одержане за угодою, а при неможливості повернути одержане в натурі — відшкодувати його вартість у грошах. Так що наслідки, як бачите, досить серйозні. — Чому саме нотаріальній формі угод відведена така визначальна роль? — Визначений законом процес нотаріального посвідчення угоди спрямований на забезпечення законності угоди і максимальних захист прав та законних інтересів її учасників. Поряд з іншим, він передбачає встановлення особи, що звертається до нотаріуса, або її представника, перевірку їх дієздатності, з’ясування справжніх намірів сторін на укладення угоди, роз’яснення їм змісту угоди та її юридичних наслідків, перевірку поданих для вчинення нотаріальної дії документів на предмет відповідності закону, складання проектів угод і таке інше. Це дає можливість уникнути багатьох непорозумінь між сторонами хоча, на жаль, не всіх. — А як бути учасникам угод у сільській місцевості, де немає нотаріальних контор? — Інколи особа з об’єктивних причин не може звернутися особисто до нотаріуса, а обставини змушують її на вчинення нотаріальної дії (це стосується людей сільської та селищної місцевості). З цією метою ст. 37 Закону України «Про нотаріат» визначені види нотаріальних дій, які вчиняються посадовими особами виконавчих комітетів сільських, селищних, міських рад. У населених пунктах, де немає державних нотаріусів, посадові особи виконавчих комітетів сільських, селищних, міських рад мають право на вжиття заходів до охорони спадкового майна, накладення та зняття заборони на відчуження жилого будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна. У населених пунктах, де взагалі немає нотаріусів, визначені посадові особи, окрім уже зазначених дій, мають право на посвідчення заповітів, доручень, засвідчення правильності копій документів і виписок із них, засвідчення правильності підпису на документах. — Виходить, можна обійтися і без участі нотаріуса? — Так, але не в усіх випадках. Встановлений законом перелік вчинення нотаріальних дій посадовими особами виконкомів сільських, селищних, міських рад є вичерпним і не підлягає розширеному тлумаченню. Тож, наприклад, для належного оформлення купівлі-продажу або дарування будинку, земельних ділянок, іншого нерухомого майна, що є досить поширеним явищем у сільській місцевості, доведеться-таки звертатися до нотаріуса, як і в багатьох інших випадках. Так, посадові особи виконкомів сільських, селищних, міських рад взагалі не мають права оформляти документи, призначені для дії за кордоном, потреба в яких все частіше виникає, в тому числі й на селі. Продовження у РВ №46.
