Сайт шлюбного агентства «Ярославна» зустрічає відвідувачів «лікнепом»: «Тепер європейські жінки погано доглядають за собою і не сприймають залицяння чоловіків у класичному розумінні цього слова… Тому чоловіки просто змушені шукати стосунки на сайтах знайомств з іноземками, і вони обирають для себе жінок на російських і українських ресурсах».
Лише в Києві працює близько півсотні таких фірм. Вони пропонують українкам знайти закордонного нареченого в Інтернеті. Для цього потрібно лише заповнити анкету і надіслати її в агентство разом з фотографіями і копією паспорта. Щойно це буде зроблено, працівники агентства розмістять дані претендентки на спеціалізованих іноземних сайтах. Після цього залишається лише чекати нареченого.
Шлюбні агентства малюють українкам шлюб з іноземцями як казку. «Пітер мене дуже шкодує, він навіть намагається сам прибирати вдома і мити посуд, тільки щоб я не втомлювалася. Якщо я щось роблю, він завжди мені говорить «дякую». Якщо ж я готую їжу, то він говорить «величезне спасибі» і цілує руку», — ось лише один з описів щасливого шлюбу в Інтернеті.
Ну яка жінка залишиться байдужою до такої ідилії? Як розповіли Weekly.ua у кількох агентствах, найчастіше другу половинку за кордоном шукають клієнтки тридцяти-сорока років. Залежно від віку, зовнішності, наявності дітей і т.д. пошуки нареченого можуть тривати від кількох тижнів до місяців. За словами директора «Bridge of Love» Тамари Докукіної, тільки її агентство «знайомить» 10-20 пар на місяць.
Для наших жінок послуги таких посередників зазвичай безкоштовні. Шлюбні контори заробляють на женихах. Наприклад, за кожен лист, написаний агентством обраній українці, закордонному клієнту доведеться заплатити агентству близько 5 євро. Якщо пара домовиться про зустріч, витрати нареченого на її організацію становлять 50 євро. А індивідуальний пошук lady from your dream (жінки мрії) буде коштувати іноземцю 200 євро на місяць.
Поїхала до чоловіка, а потрапила в рабство
На перший погляд все цілком безневинно і навіть романтично. Наречені й знати не хочуть про те, що насправді все може виявитися зовсім інакше. Почнемо з того, що частина іноземців приїжджають в Україну і знайомляться з нашими жінками аж ніяк не зі шляхетними намірами. «Багато хто відразу ж намагається запросити «наречену» до себе в готель зрозуміло з якою метою», — розповіла одна з професійних свах.
Інша проблема, за словами директора департаменту напряму «гарячих дзвінків» Міжнародного жіночого правозахисного центру «Ла Страда» Ірини Огороднійчук, полягає в тому, що найчастіше іноземці не хочуть їхати в Україну і кличуть жінок до себе, обмінявшись з ними лише кількома листами. І багато українок вирушають за примарним щастям, не знаючи іноземних мов і місцевих звичаїв, не кажучи вже про закони.
Чи варто пояснювати, що в подібних випадках жінки піддаються великій небезпеці? Добре ще, якщо згодом обранець просто не виправдає покладених на нього надій і «наречена» повернеться додому без обручки. Гірше, коли шлюбні агентства стають просто одним з каналів людського трафіка, торгівлі людьми.
Відомі випадки, коли під прикриттям «клубів знайомств» іноземні сутенери, видаючи себе за добропорядних наречених, вивозили українок на чужину. Так, жителька Херсона через агентство знайшла чоловіка в Ізраїлі, а той через деякий час спробував здати її в бордель. Лише нещодавно жінку спільними зусиллями правоохоронців і громадських організацій повернули додому.
У «Ла Страда» говорять, що українські дружини можуть піддаватися не тільки сексуальному, але й трудовому насильству за кордоном. Одного разу в організацію звернулася українка, котра вийшла заміж за на вигляд цілком пристойного американця. Замість кохання й турботи в США на неї чекала каторжна праця: новоспечений чоловік змушував свою половину з ранку до ночі працювати на величезному техаському ранчо.
”Свах» зобов’язують реєструватися
У звітах ООН, присвячених торгівлі людьми в Україні, діяльності шлюбних агентств приділено особливу увагу. Про проблеми, які створює робота таких фірм, говорять і вітчизняні правозахисники. «Під час кожного зручного випадку піднімаємо питання про необхідність державного контролю за діяльністю шлюбних агентств, щоб мінімізувати можливі ризики», — говорить Огороднійчук.
Лише нещодавно питання контролю за професійними «свахами» зрушило з мертвої точки. Депутати Верховної Ради від різних фракцій зареєстрували законопроект, який передбачає обов’язкове ліцензування «діяльності, пов’язаної зі збором і поширенням (у тому числі в глобальній мережі Інтернет) інформації про фізичних осіб з метою їхнього знайомства». Простіше кажучи, якщо зараз для організації шлюбного агентства досить просто відкрити ПП або ФОП, то з прийняттям закону підприємцю буде необхідно одержати спеціальний дозвіл. Подібним чином в Україні ліцензуються ті види господарської діяльності, що можуть порушувати «права, законні інтереси, мораль і здоров’я громадян». За недотримання закону передбачено штрафні санкції — від 500 до 1 тис. неоподатковуваних мінімумів (8,5-17 тис. грн.). Звичайно, навряд чи правоохоронці будуть сидіти в Інтернеті й відловлювати незаконних свах. Ліцензії зможуть допомогти насамперед самим клієнткам шлюбних агентств. Адже переконавшись у наявності документа, можна хоча б частково убезпечити себе від неприємних несподіванок.
”Я вважаю, що такі ліцензії повинні висіти в офісах усіх шлюбних агентств на видному місці, — говорить співавтор законопроекту нардеп Володимир Каплієнко. — Крім того, подібні фірми повинні будуть в обов’язковому порядку вказувати номер ліцензії на своїх сайтах, у рекламних матеріалах. Так ми зможемо скоротити кількість пройдисвітів, що заробляють на сльозах наших жінок».
Боротьба за ринок сватання
І хоча Каплієнко називає першочерговим завданням документа саме боротьбу з торгівлею людьми, він зізнається, що законопроект був підготовлений з подачі агентств, які давно працюють на ринку. Причому, окрім гуманних міркувань, «заступники» керувалися ще й інтересами самого бізнесу. А саме — очищенням ринку від несумлінних конкурентів.
”У нас є компанії, які спрямовують усі свої сили і ресурси на те, щоб бути конкурентноспроможними, надавати послуги високої якості. Але на ринку, у тому числі в Інтернеті, з кожним днем з’являється все більше «контор», які насправді не мають нічого спільного з легальним бізнесом і не несуть жодної відповідальності. Але в торгівлі людьми звинувачують всі організації без розбору», — відзначив нардеп.
Тамара Докукіна, яка має за плечима 17-річний досвід роботи з потенційними нареченими, повністю з цим згодна. Вона говорить, що перш ніж звести пару, уважно придивляється до закордонного гостя. Іноді їй доводиться навіть з’їздити до «нареченого» на батьківщину, щоб дізнатися про нього більше і впевнитися в його благонадійності. Якщо іноземець не вселяє довіри, з ним справ не мають.
Директор агентства наводить приклади фірм-новачків, якими керують «вчорашні перекладачки». Професійна сваха стверджує, що багато з них просто женуться за швидкими грошима, нічого не перевіряють і ні за що не несуть відповідальності. Крім того, як з’ясувалося, вони ще й демпінгують, у той час як на ринку і без того тісно…
Втім, мабуть, у разі виїзду нареченої за кордон від неприємностей не застрахований ніхто. Навіть у великих агентствах згадують випадки, коли чоловік-іноземець виявлявся алкоголіком або вирощував марихуану на третьому поверсі своєї вілли… Очевидно, українкам варто задуматися: може, закордонні гості шукають дружин в Україні не тільки тому, що європейки непривабливі, а цьому є й інші причини?
