Тому що особа, яка протиправно користувалася чужою земельною ділянкою, не має права на врожай. Відповідно до ч. 1 статті 212 Земельного кодексу України, самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними.
Мешканець Здолбунівського району М. є власником земельної ділянки площею 2,45 га на території однієї з сільських рад Здолбунівщини. У Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно вказано, що спірна земельна ділянка у 2016 році передана попереднім власником, громадянкою Є., в оренду на 7 років агропромисловому товариству.
У квітні наступного року орендар обробив площу та висіяв ячмінь. У серпні було зібрано 9 400 кілограмів урожаю та передано власникові спірної земельної ділянки.
Спірні відносини між агропромисловим товариством та громадянином М., виникли після того, як він як власник земельної ділянки зібрав урожай ячменю, який, на думку товариства, належить тому, хто землю обробляв та засівав її.
Агропромислове товариство звернулося до місцевого суду з позовом до громадянина М. про визнання права власності на врожай та стягнення матеріальної шкоди в розмірі понад 50 000 гривень. Рішенням суду першої інстанції у задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись з такою позицією суду, агропромислове товариство звернулося з апеляційною скаргою до Рівненського апеляційного суду, просило оскаржуване рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Пресслужба Рівненського апеляційного суду повідомила РВ, що скаргу агропромислового товариства не задовольнили.
— Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна, право власності громадянки Є. на спірну ділянку припинилося в квітні 2016 року у зв’язку з її смертю, — роз’яснила суддя-спікер Рівненського апеляційного суду Надія Ковальчук. — Згідно зі статті 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель», самовільне зайняття земельної ділянки — це будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними. Крім того, відповідно до ч.1 статті 212 Земельного кодексу України, самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними.
Відхилив суд апеляційної інстанції й вимоги апеляційної скарги товариства про стягнення з відповідача майнової шкоди, вважаючи їх безпідставними. У даному випадку відсутні докази про те, що поведінка громадянина М., яка виявилася у зборі врожаю із належної йому на праві власності земельної ділянки, є неправомірною. Тому підстав для стягнення шкоди з відповідача немає, як і підстав для скасування рішення місцевого суду.
