Збирання зернових та зернобобових культур на Рівненщині практично завершено. Перший заступник голови облдержадміністрації Анатолій Юхименко не без задоволення розповідає про те, що врожайність вища, ніж торік.
— Основні зернові культури у нас — озима і яра пшениця, і найвищі врожаї збирають у господарствах Гощанського району — 48 центнерів з гектара, — каже п.Юхименко. — На сертифікованих складах уже зберігається 125 тис. тонн зерна, борошно з якого піде на виробництво хліба й кондитерських виробів. Умістити вони можуть 337 тисяч тонн, тож проблем з місцем не буде. Невдовзі господарства почнуть збирати гречку та кукурудзу на зерно. Полісся, колишня житниця, уже давно втратило цю славу, тут збирають усього 18 центнерів з гектара — важкі грунти, які потребують вапнування і хороших добрив. І у наступні роки жито вирощуватимуть у південних і центральних районах області, приміром, в Острозькому районі врожайність майже удвічі вища — 32 центнери з гектара. — У нас є обласна програма з виробництва жита, але постає питання, чи потрібно витрачати гроші там, де немає віддачі? — міркує п.Юхименко. — У північних районах жито родить погано, а південні й без цієї допомоги отримують кращі врожаї. Проте ми вирішили усе ж виділяти гроші з бюджету господарствам північних районів на озиме жито, а також і на вапнування грунтів. У наступні роки в області планується збільшити виробництво пшениці, жита, ячменю, цукрових буряків та сої, а ріпаку та кукурудзи — зменшити. Загалом цього й наступного року планується засівати більші площ, ніж раніше. Нині у рослинництві на сільгосппідприємствах та у приватних господарствах виробляють приблизно однакову кількість продукції, але це співвідношення планується змінити у бік збільшення частки підприємств. Найбільш проблемними залишаються північні райони, де землю ніхто обробляти не хоче. Не маючи вигоди, селяни відмовляються здавати свої паї в оренду і обробляють її самі або вона пустує. В останні роки вдалося підняти 36 тисяч гектарів земель, які не оброблялися, ще 100 тисяч гектарів так і простоює. Чи буде їх хоч хтось колись орати й засівати, Анатолій Юхименко чіткої відповіді не дає. — Ми плануємо до 2015 року засіяти хоча б 30-40 тисяч гектарів з цієї кількості, — каже п.Юхименко. — Щоб відродити ці землі, потрібні великі капіталовкладення — на внесення добрив, на техніку, яка вже давно застаріла. А взагалі на Полісся потрібен інвестор, а поліських селян треба підтримувати у тваринництві. Раніше на цих землях вирощували картоплю, льон і жито. Нині картоплю здебільшого садять селяни, льон не сіють взагалі, жито не родить. Інвестори ж виявляють більше бажання займатися тваринництвом, якщо й сіяти, то олійний, а не текстильний льон, картоплю вирощувати тільки на насіння. Тобто виробляти тут продукцію, на яку є попит.
