У Спеціальній астрофізичній обсерваторії РАН у Карачаєво-Черкесії завершилася конференція, присвячена 40-річчю програми SETI (Search for Extra Terrestrial Intelligence). Провідні астрофізики, біологи і гуманітарії підбивали підсумки 40-річного пошуку позаземних цивілізацій.
Скажу відразу — позаземні цивілізації не виявлені. Поки. «Очікувати швидких результатів тут не можна. Ми робимо тільки перші пробні кроки, осмислюємо проблему», — розповідає Лев Миронович Гінділіс, один із засновників SETI у Росії. Сорок років — це небагато в історії цивілізації, просто ніщо. Все розпочалося в 1959 році, коли в журналі «Nature» з’явилася стаття Дж. Кокконі та Ф. Моррісона про можливість радіозв’язку з позаземними цивілізаціями (ПЦ). У 1960 році американський астроном Френк Дрейк провів перші пошуки сигналів від імовірних позаземних цивілізацій. Першими об’єктами пошуку були обрані зірки Тау Кіта і Епсилон Ерідана. Пам’ятаєте, у Висоцького «...у далекому сузір’ї Тау Кіта...»? На цю статтю, яка наробила багато галасу, в СРСР відгукнувся відомий астроном І. С. Шкловський, який опублікував статтю «Чи можливий зв’язок з розумними істотами інших планет» у радянському журналі «Природа». І вже на початку 60-х у Державному астрономічному інституті ім. Штернберга (ДАІШ МДУ) була сформована ініціативна група, щоб організувати роботу з пошуку сигналів ПЦ. Цей задум активно підтримали наші видатні фізики В. А. Амбарцумян, Я. Б. Зельдович, В. А. Котельников, І. Є. Тамм, С. Е. Хайкін і багато інших відомих вчених. Тоді американці ще не ввели в обіг ім’я SETI, тому російська програма називалася по-людськи — «Проект Ау». SETI розвивалася на фоні подій, які переживала наша країна, — від епохи «бурі й натиску» після запуску перших космічних супутників до «похмурого часу» кінця ХХ сторіччя, коли новонароджений російський капіталізм завдав нищівного удару по гордості Росії — астрономічній школі й космічним програмам. Однак за 40 років вдалося зробити чимало. Ентузіасти проекту провели декілька всесоюзних і міжнародних (радянсько-американських) конференцій і симпозіумів з проблем пошуку ПЦ, куди приїжджали нобелівські лауреати Ф. Крік, Дж. Таунс і В. Л. Гінзбург, а також Ф. Моррісон, один з авторів тієї найпершої статті в «Nature». Але окрім активного обговорення проблеми в науковому суспільстві, астрофізики вели спостереження за космосом, освоюючи всі великі його глибини. Сьогодні техніка дозволяє знімати різноманітні спектри випромінювання зірок і переглядати Всесвіт в усьому діапазоні радіовипромінювань. Але поки не виявлено жодних сигналів, які можна було б приписати штучному інтелекту. Всесвіт мовчить. «Не можна ж так споживацьки ставитися до ПЦ, — вважає Олександр Зайцев з ІРЕ РАН. — Якщо всі у Всесвіті чекають і шукають чужі послання, а самі нічого не відправляють, то який сенс шукати!» За ці роки було відправлено всього п’ять радіопослань. Перше, безадресне, містило всього три слова: «Мир, Ленін, СРСР» (хто б це зрозумів, окрім нас!) і пішло в космос у 1962 році. У 1974 році американці з радіолокаційного телескопа в Аресібо відправили свій сигнал, чим викликали хвилю обурення громадськості (хто знає, що на думці в цих позаземних цивілізацій), після чого в Америці наклали заборону на таке спілкування з ПЦ. Три наступні послання, у тому числі й міжнародні, відправив Олександр Зайцев з радіолокаційного телескопа в Євпаторії в 1999-му, 2001-му і 2003 рр. Вони містили як цифрову (тексти), так і аналогову інформацію (музика) і відправлялися до кількох зірок сонячного типу. Добиратися до цілі вони будуть понад 30 років. Стільки ж буде йти сигнал-відповідь на Землю. Так що є шанс у 70-ті роки одержати відповідь, якщо, звичайно, ПЦ у цих зоряних системах існують і можуть (захочуть) прийняти сигнал. А може, ми одинокі у Всесвіті, як вважав Йосип Шкловський? Або вся справа у вікні контакту, яке надзвичайно мале? Земна цивілізація формувалася понад чотири мільярди років. Її технологічний етап займає на цій стрічці часу всього останніх сто років, тобто незначний відрізок. Але для цивілізацій різного віку можливість збігу вікон контакту дуже мала. Тому треба розглядати зоряні системи, подібні до Сонячної, де вік зірки наближається до віку Сонця. Астрокосмічні центри ФІАН і ДАІШ проаналізували ввесь масив відкритих зірок, а це декілька сотень тисяч, і склали список з 100 найближчих до Землі зоряних систем. З цієї сотні 58 явно можуть бути об’єктами SETI. «Але все це — спроби знайти цивілізацію, подібну до нашої, — вважає член-кореспондент РАН Анатолій Михайлович Черепащук. — Можливо, інші цивілізації на мільйони років старші за нашу і спілкуються між собою з допомогою «темної матерії», про яку ми поки нічого не знаємо, крім того, що вона виявляє себе своїм гравітаційним полем. Можливо, саме наявність темної матерії й темної енергії і пояснює мовчання Всесвіту». Згідно з академіком Миколою Семеновичем Кардашевим, існують цивілізації трьох типів. Перший тип — це наша земна цивілізація, другий тип — цивілізації, що освоїли енергію своєї зірки. А третій — цивілізації, які освоїли гігантську енергію Галактики. Вони вміють штучно створювати тунелі в просторі-часі, аналоги так званих кротячих нір, і переміщатися в ньому миттєво, із швидкостями, більшими від швидкості світла. М. С. Кардашев вважає, що не виключене й існування дзеркальних світів, побудованих з дзеркально-симетричних, стосовно звичайних, часток. Може, представники дзеркальних світів ходять серед нас, вони тут, але ніяк з нами не взаємодіють? Теорія передбачає існування таких часток, але експериментально це поки не підтверджено. «Я думаю, що зусилля астрофізиків і фізиків сьогодні повинні бути зосереджені на розгадці природи темної матерії й темної енергії, — вважає А. М. Черепащук. — І тоді ми самі зможемо «крутити» поля, створювати тунелі в просторі-часі й посилати через них сигнали іншим цивілізаціям, які будуть доставлені миттєво. Це буде принципово новий зв’язок, який дозволить нам освоювати Галактику і відповісти на багато запитань, пов’язаних з будовою Всесвіту і походженням життя, нарешті зрозуміти, хто ми». Саме запитання «Хто ми і хто вони, і чи можемо ми зрозуміти один одного?» ставить проблему SETI у розряд загальнокультурних, філософських. «Проблема впізнання позаземного розуму представляється мені проблемою всієї земної культури, а не однієї лише науки», — говорив Вікторій Шварцман, один із засновників й ідеологів програми SETI. Він вважав, що SETI могла б бути основою для пошуку «універсалій» у земній культурі, для синтезу її різноманітних шарів (наук, мистецтв, філософії, етики). Конференція, що пройшла і стала спробою встановлення зв’язку між представниками цих земних «цивілізацій»: поряд з астрофізиками в ній брали участь біохіміки, філософи і діячі мистецтва. Труднощі діалогу були очевидні, адже тим, що зібралися, доводилося оперувати такими важковизначеними або зовсім не визначеними поняттями, як «час», «життя», «розум» і «інформація». Треба віддати належне фізикам, які терпляче вислуховували філософів й акуратно заперечували, хоча їхнє нутро дослідників і спостерігачів протестувало. Відомий філософ Сергій Сергійович Хоружий так завершив свою доповідь: «Ми самі поки поганий носій розуму. Ми не розуміємо себе, не спроможні відповідати за себе. Низька якість гуманітарного мислення зводить нанівець ефективність научних технологій». Не дуже приємно, але ж і заперечити нічого! А поки технології, як і раніше, йдуть вперед, і астрофізики планують подальші експерименти, хоча сьогодні можливостей у Росії вести спостереження за космосом стало значно менше: після розпаду СРСР залишилося менше двох десятків телескопів. Для порівняння: в Японії — 1500, у США — 2500. Щоправда, у нас є одна перевага під назвою «ентузіазм». Роботи з програми SETI наша держава не фінансує, але, на щастя, заборонити досліджувати вона не може.
